Етапи дослідження умовно діляться на два рівні дослідження — емпіричний та теоретичний. Якщо головним пізнавальним завданням емпіричного рівня є опис явищ, то на теоретичному рівні таким завданням є пояснення явищ, що вивчаються. Відповідно, відрізняються і методи, що використовуються при отриманні цих знань. На емпіричному рівні пізнання основними методами є спостереження, вимірювання, експеримент, порівняння, індуктивне узагальнення. На теоретичному рівні пізнання використовуються такі методи, як аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, гіпотеза тощо.
Стосовно БСУ — методологічність наукового підходу являє собою не що інше, як усвідомлене відношення до засобів і передумов діяльності щодо формування й удосконалювання банківської системи.
Оскільки БСУ існує і проявляє себе винятково в практичній площині економічної діяльності ринкових стосунків, тут важливого значення набуває емпіричне дослідження.
Методи дослідження БСУ, як і наукового пізнання, поділяють на загальні й спеціальні.
Загальні методи умовно поділяються на три великі групи: методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент); методи, що використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях дослідження (абстрагування, аналіз і синтез, індукція й дедукція, моделювання та ін.); методи або методологія, що використовуються на теоретичному рівні дослідження (сходження від абстрактного до конкретного, системний, структурно-діяльнісний підхід).
Важливу роль у науковому пізнанні БСУ відіграє діалектика як метод пізнання природи, суспільства і мислення, що у поєднанні з логікою й теорією пізнання є фундаментальним науковим принципом дослідження дійсності в усіх її проявах. Діалектичний підхід у фінансовій галузі дає змогу обгрунтувати причинно-наслідкові зв’язки, процеси диференціації та інтеграції, постійну суперечність між сутністю і явищем, змістом і формою, об’єктивність в оцінюванні дійсності.
Фундаментальні принципи діалектики відбивають взаємозумовлений і суперечливий розвиток явищ дійсності. Зокрема, детермінізму — об’єктивної причинної зумовленості явищ, ізоморфізму — відносин об’єктів, що відбивають тотожність їх побудови та ін. Від філософських принципів залежить обґрунтування методологічного підходу в дослідженні тієї чи іншої галузі. Філософське вчення, діалектичний метод і теорія наукової творчості визначають загальний підхід до вивчення проблеми, спрямовані на вирішення стратегічних, а не тактичних завдань дослідження БСУ.
У нашому науковому дослідженні використані також кількісно-якісні методи, які сьогодні поширені в різних галузях науки. До них належать: наукометрія, бібліометрія, інформетрія.
Автори у своєму дослідженні опиралися також на конкретнонаукову (або частковонаукову) методологію — на сукупність ідей або специфічних методів теорії держави і права, а також економічної теорії, які є базою для розв’язання конкретної дослідницької проблеми, на їх наукові концепції.
Методи науки теорії держави і права також розподіляються на загальні та спеціальні. Загальний метод теорії та права розкривається через: логічний метод сходження від простого до складного, від абстрактного до конкретного. Це метод діалектичної логіки — логіки теоретичного відтворення генезису предмета; метод єдності логічного й історичного, який в теорії держави і права є методологічною основою дослідження закономірностей виникнення й розвитку держави і права; системно-структурний метод, який припускає, що всі державно-правові явища розглядаються як елементи систем.
Окрім загальних та спеціальних методів теорії держави і права виділяються конкретні методи. Серед них: формально догматичний (юридико-технічний) метод припускає вивчення права як такого, у «чистому вигляді«, поза зв’язком з економікою, політикою, мораллю й іншими соціальними явищами. Соціологічний метод складається з дослідження права не на рівні абстрактних категорій, а на базі конкретних соціальних фактів. Статистичний метод використовується для встановлення статистичних даних про предмет вивчення. Конкретно-історичний метод допомагає вивчити специфіку державно-правового явища конкретного історичного періоду, простежити динаміку його розвитку. Порівняльно-правовий метод припускає зіставлення юридичних понять, явищ і процесів, виявлення між ними подібності й розбіжностей. Використання порівняльного методу в правовій сфері призвело до формування самостійної науки — порівняльного правознавства (порівняння сучасних правових систем світу), а в державній сфері — порівняльного державознавства.
» следующая страница »
1 ... 85 86 87 88 89 9091 92 93 94 95 ... 381