Привертає увагу, що до першої десятки комерційних банків увійшли обидва державні — Ощадбанк та Укрексімбанк, які посіли, відповідно, загальне четверте та п’яте місця, кілька банків з іноземним капіталом і один «чистий іноземець» — «Райффайзенбанк Україна» — із загальним дев’ятим результатом.
На лідерів банківського «хіт-параду« припадає майже третина всіх активів системи комерційних банків України, зобов’язань і кредитного портфеля, п’ята частина — балансового капіталу. Вони акумулювали близько третини коштів суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб, вкладених у комерційні банки. Лідирують вони й за кількістю емітованих платіжних карток (Приватбанк — 2,3 млн, або майже 36% загальної кількості, Промінвестбанк — 1,1 млн, «Аваль« — 630 тис.).
Нормальному розвитку вітчизняної банківської системи все ще перешкоджають численні об’єктивні й суб’єктивні чинники. Серед перших — дуже низькі доходи переважної більшості населення України (грошові доходи з розрахунку на душу населення в грудні 2002 р. становили 340 грн, за прожиткового мінімуму — 342 грн) не висока довіра населення до комерційних банків, відсутність належної системи гарантування банківських вкладів (гарантується лише 1500 грн), значна питома вага збиткових підприємств (за результатами минулого року — приблизно 2/5 загальної чисельності), колосальна (за світовими мірками) частка наявного грошового обігу (на середину березня 2003-го — понад 26 млрд грн, або майже 2/5 усієї грошової маси). В Україні майже немає відносно стабільних джерел надходження ресурсів у комерційні банки. Резервні вимоги до банків залишаються досить високими. Якщо в ЄС резервна ставка коливається в діапазоні від 9 до 2%, то в Україні наприкінці 2002 р. — від 0 до 14% [65, с. 8].
До суб’єктивних чинників, які гальмують розвиток банківської системи, слід віднести вузькість асортименту пропонованих послуг, наявність проблемних кредитів, відсутність кредитних історій, кредитних бюро. До цього переліку слід додати ще й проблеми, пов’язані з ліквідністю застав.
Комерційні банки здебільшого так і не готові надавати великі й довгострокові кредити економіці, виробничим підприємствам, а отже — високі кредитні ризики. Попри помітну останніми роками тенденцію до зменшення, кредитні ставки комерційних банків усе ще майже втричі перевищують дисконтну ставку НБУ.
Кошти йдуть переважно не на інвестиційні потреби госпсуб’єктів, а на поточне споживання. Звідси й невисокий економічний ефект від такої кредитної політики.
Дуже незначною в загальній кредитній масі українських комерційних банків (усього 7%) залишається частка кредитів фізичним особам.
«Банки гостро відчувають недосконалість, а в окремих випадках — відсутність належної нормативно-правової бази. Зокрема, це стосується захисту прав кредиторів, формування спостережних рад комерційних банків, стимулювання підвищення капіталізації та збільшення обсягів залучення коштів фізичних і юридичних осіб, недопущення перекладання на банки не властивих їм функцій контролюючих органів і т.п. Водночас багато нормативно-правових актів, що регламентують банківську діяльність, мають переважно організаційно-адміністративний характер і тому навряд чи можуть дати бажаний ефект у справі неухильного та стабільного розвитку банківської системи» [65, с. 8].
Різні гілки влади час від часу намагаються спростити доступ до банківської таємниці. З метою подолання цих перешкод БСУ належить пройти черговий, тепер вже п’ятий, етап реформи.
Для реалізації реформи БСУ поставлено чотири головні завдання: зберегти стабільність гривні, стабільність цін, стабільність банківської системи, забезпечити прискорене економічне зростання в Україні [160].
Розвиток і вдосконалення банківської системи ґрунтується на основоположних принципах — зваженості й поступовості дій.
» следующая страница »
1 ... 78 79 80 81 82 8384 85 86 87 88 ... 381