В основі теоретичного поняття діяльності має лежати таке уявлення про неї, що надалі може бути застосовано до аналізу конкретних питань, пов’язаних із дослідженням різних часток її видів.
Приватні види діяльності є предметом різних наук — соціології, психології, етики, естетики, педагогіки, методології науки тощо. Усі ці науки аналізують той тип діяльності, що виступає їхнім предметом, розглядають, діяльність як тип відносин до дійсності. Фактично вони виходять з будь-яких приватних структур, що діють у кожному конкретному випадку.
Методологічний аналіз науки має багаторівневий характер. Так, до первинного рівня методологічних засобів, які використовуються як нормативи вироблення наукового знання, можна віднести сукупність процедур, розпоряджень та операцій, спрямованих на одержання й подальшу обробку вихідного емпіричного знання про об’єкт. Цей рівень методологічного дослідження виявляє засоби спостереження, експериментування, опису, виміру, встановлення емпіричних кількісних та якісних залежностей та ін.
Більш високий рівень методологічного аналізу припускає дослідження змісту окремих понять приватних наукових дисциплін і виникаючих при їх розробці пізнавальних ситуацій. На цьому рівні розглядаються різні прийоми й операції, спрямовані на розв’язння приватних завдань наукового дослідження, а також використання знань з інших галузей науки, загальні передумови змістовного характеру тощо. Методологічне дослідження на цьому рівні, як правило, не спрямоване на розробку загальнометодологічних понять. Зрозуміло, це не виключає того, що на певній стадії можуть використовуватися загальнометодологічні поняття й принципи.
Далі за ступенем спільності й широтою охоплення рівнем методологічного дослідження є аналіз загальної методологічної проблематики окремих наук, навіть комплексів наукових дисциплін.
Подальше підвищення рівня методологічного дослідження виводить його за межі проблематики приватних наук.
У загальнонауковій методологічній проблематиці нерідко використовуються специфічні типи пізнавального змісту. Так, скажімо, в арсеналі методологічних засобів науки в цілому можна виділити методи дослідження генезису і розвитку об’єктів.
За словами П.В. Копніна, логіку наукового дослідження «не можна розуміти як деяку замкнуту логічну систему числення, що виражає ідеальну модель зв’язків думки в ході будь-якого наукового дослідження. Логіка наукового дослідження необхідна насамперед як змістовна логіко- гносеологіна система, що дає цілісне знання про процес наукового дослідження, його складові елементи» [104, с. 196]. Логіка наукового дослідження збігається із загальною методологією науки — дисципліною, що розглядає цілісну структуру науково-пізнавальної діяльності.
«У предмет загальної методології науки входять такі питання, як специфіка наукового пізнання в порівнянні з повсякденним мисленням, основні особливості і закономірності науково-пізнавальної діяльності, відношення емпіричного і теоретичного рівнів наукового дослідження, гіпотеза як форма розвитку науки, пояснення і передбачення як вихідні функції наукового мислення, загальні прийоми наукового дослідження — абстрагування, ідеалізація, моделювання, закон як форма наукового пізнання, природа, структура й функції наукової теорії закономірності її формування і розвитку, взаємовідношення теорії і її емпіричного базису» [172, с. 35].
Головною метою методології науки є вивчення тих засобів, методів і прийомів дослідження, за допомогою яких здобувається нове знання в науці.
Загальна методологія науки покликана дати цілісну, синтетичну картину науково-пізнавальної діяльності, в якій відображаються всі окремі її елементи, що дає уявлення про те, як формується і розвивається наукове знання. Потреба в наукових дослідженнях виникає тільки тоді, коли людина досягла певного рівня розвитку і перед нею постала об’єктивна необхідність у вивченні законів розвитку середовища, що її оточує, або поведінки в майбутньому об’єкта, з яким взаємодіє суб’єкт.
» следующая страница »
1 ... 32 33 34 35 36 3738 39 40 41 42 ... 381