Банківське безпекознавство

Узагальнюючи основні рекомендації, думається, що програма роботи з персоналом у комерційній структурі могла б мати такий вигляд:

— добування в межах чинного законодавства максимального обсягу відомостей про кандидатів на роботу, ретельна перевірка поданих документів як через офіційні, так і оперативні можливості, зокрема, служби безпеки банку чи детективного агентства, системність в аналізі інформації, зібраної про відповідну кандидатуру;

—  проведення комплексу перевірочних заходів щодо кандидатів на роботу, їхніх родичів, товаришів по службі, найближчого оточення в тих випадках, коли розглядається питання про прийом на керівні посади чи допуск до інформації, що складає банківську таємницю;

—  використання сучасних методів вивчення особи, зокрема співбесід і тестувань, для створення психологічного портрета кандидатів на роботу, який би дозволяв упевнено судити про основні риси характеру і про­гнозувати ймовірні дії в різних екстремальних ситуаціях;

— оцінка з використанням сучасних психологічних методів різно­планових факторів, що, можливо, перешкоджають прийому кандидатів на роботу чи їхньому використанню на конкретних посадах;

—  визначення для кандидатів на роботу в банках деякого іспитового терміну з метою подальшої перевірки і виявлення ділових та особистих якостей, інших факторів, які б могли перешкоджати зарахуванню на посаду;

— введення в практику регулярних і несподіваних комплексних перевірок персоналу, у тому числі через можливості служб безпеки;

— навчання співробітників кадрових підрозділів і служб безпеки сучасним психологічним підходам до роботи з персоналом, соціальним, психоаналітичним, етико-моральним методам, навичкам використання сучасних технічних засобів для фіксування результатів інтерв’ю і співбесід, прийомам проведення цільових бесід «втемну» і процедурам інформаційно- аналітичної роботи з документами кандидатів;

— призначення з числа перших керівників банківських структур ку­ратора кадрової роботи для проведення контролю за діяльністю кадрових підрозділів і служб безпеки при роботі з персоналом.

Поряд з іншими причинами, відсутність досвіду зумовила й те, що із 157 комерційних банків, які функціонували у 2002 р. в Україні, 11 спрацювали зі збитками, а чистий прибуток ще 14 банків коливався в межах від 7 до 99 тис.грн. Рентабельність активів банків України на початок 2003 р. становила лише 1,3%.

Нерідко в банках злочинні дії допускають їх керівники. Так, у травні 2003 р. Печерський місцевий суд Києва виніс вирок колишньому першому заступнику Національного банку України В.Бондарю, засудивши його до

5   років позбавлення волі. Йому інкриміновано зловживання службовим становищем і нанесення державі збитків на суму близько 20 млн доларів. Він заключив в 1997 р. контракт від імені НБУ із банком Credit Swiss First Boston (Швейцарія і Кіпр) про перерахування зазначених валютних коштів. Після перерахування вони осіли в офшорних банках і в Україну не повернулись.

Внаслідок злочинної кредитної політики збанкрутував акціонерно- комерційний банк розвитку агропромислового комплексу «Україна», який входив у першу групу найпотужніших банків України. До його краху причетні високі посадові особи держави, про що повідомлялось у пресі («Факти», № 231 від 18 грудня 2001 р.). Свідомо чи підсвідомо вони зіграли на руку зарубіжним конкурентам банку в галузі агропромислового комплексу. Цьому також активно сприяло «організоване злочинне угрупування, що діяло у банківській сфері».

За даними тимчасової слідчої комісії ВР із з’ясування причин банкрутства банку «Україна», обсяги прострочених і неповернутих кредитів, одержаних суб’єктами підприємницької діяльності в банку «Україна», за рахунок відсотків збільшилися з 1,3 до1,45 млрд грн. За півтора року здійснення ліквідаційної процедури повернуто лише 52 млн грн, причому жодний з найбільших боржників не скоротив свого боргу.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 279 280 281 282 283 284285 286 287 288 289  ... 381