Відомо, що центральною категорією управління є влада. Без влади не існує управління. Влада притаманна будь-якому суспільству і на всіх етапах його розвитку захищає інтереси держави. Свого часу поширеною теорією було відмирання соціалістичної держави, яка мала перейти до комуністичного самоврядування. Автори цієї теорії не помилилися лише в першому, оскільки існування цієї держави виявилося нетривалим, а розвиток її проходив не у напрямі самоврядування. Запровадження самоврядування передбачає, що люди самі мають керувати собою. Самоврядування є загальносоціологічною категорією, яка може бути застосованою до будь-якого суспільства і тісно пов’язана з народовладдям та демократією. Результатом адміністративної реформи в Україні має бути підвищення ефективності регіонального управління в соціально-економічній, культурній та інших сферах. Реформування передбачається здійснити у три етапи.
Перший етап полягає в законодавчому, ресурсному й експериментальному забезпеченні трансформації існуючої організації територіального устрою та системи місцевого самоврядування.
Другий — це трансформація низової ланки системи адміністративно- територіального устрою України (село, селище, місто), формування комунальних об’єднань територіальних громад, розмежування сфери відповідальності за надання послуг місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування на територіальних рівнях управління.
Третій етап має вигляд трансформації територіального устрою України, що передбачає оптимізацію структури управління на регіональному рівні, такий рівень управлінських рішень, який би якнайповніше відповідав запитам населення, запровадження нових фінансово-бюджетних механізмів, раціоналізацію функцій місцевих державних адміністрацій.
Дієвим засобом попередження протиріч на регіональному рівні є планування, яке дозволяє аналізувати і регулювати довгострокові, середньострокові плани. Виникає нагальна потреба в існуванні, крім регіонального, бізнес-планів міст, районів, контракт-планів між державою та регіоном.
Найповніше співвідношення органів державного управління і місцевого самоврядування проявляється через контрольну діяльність, в т.ч. БСУ, класифікація якої найчастіше, як це викладено в адміністративному праві України, залежна від суб’єкта, що контролює його. Державне управління виокремлює такі види контролю БСУ: органів законодавчої влади (парламентський контроль); Президента України та його апарату (президентський контроль); Кабінету Міністрів України (урядовий контроль); місцевих органів, органів державної виконавчої влади; органів судової влади; контроль органів місцевого самоврядування; громадськості (громадський контроль).
Велике значення у регулюванні банківської діяльності має Верховна Рада України. До її компетенції відповідно до ст. 85 Конституції України входить: прийняття, зміна і їх анулювання; затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за його виконанням, прийняття звіту про його виконання; затвердження загальнодержавних програм економічного розвитку; затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків, міжнародних фінансових організацій позик, контроль за їх використанням; призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України;
призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України; затвердження головних напрямів фінансової політики України; затвердження структури органів державного регулювання і контролю банківської діяльності; укладення міжнародних договорів та їх денонсація; запровадження спеціальних режимів банківської діяльності на території України; затвердження списку товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню або заборонений.
» следующая страница »
1 ... 172 173 174 175 176 177178 179 180 181 182 ... 381