Недостатнє правове забезпечення в умовах переходу до ринкових відносин створює сприятливу обстановку для вчинення злочинів у банківській системі. Серед основних причин такого стану є: платіжна криза; значна «тінізація» економіки держави; бартерні операції при проведенні платежів; кримінальні засоби господарювання суб’єктів підприємництва; корумпованість органів влади; часта зміна правил фінансово-господарської діяльності. Серед економічних злочинів найбільшого поширення, особливо у банківській сфері, набули розкрадання грошових коштів, зловживання посадовим становищем, хабарництво, незаконне переведення безготівкових коштів у готівку, безпідставне отримання та пролонгація кредитів, які не повертаються. Найбільш криміногенного впливу зазнають операції банків із: залучення та розміщення грошових вкладів і кредитів; проведення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касового обслуговування; ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів; фінансування капітальних вкладів за дорученням вкладників або розрахунками інвестиційних коштів; випуску платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, векселів тощо); видачі за третіх осіб доручень, гарантій та інших зобов’язань, які передбачають їх виконання у грошовій формі.
Останнім часом найбільше поширення отримали злочини, пов’язані з незаконним (необґрунтованим) одержанням і нецільовим використанням кредитних ресурсів. Основними видами шахрайського обману є надання неправдивих відомостей, приховування обставин і фактів, організація фіктивного підприємництва. Причому такі дії, як правило, проводяться через цивільно-правові (договірні) відносини. Викриття таких злочинів утруднюється застосуванням злочинцями великої кількості підроблених і фіктивних документів, змови та розподілу ролей у групах злочинців, детальним плануванням злочинів. Крім того, значна кількість злочинів породжується і недосконалим законодавством у галузі кредитування.
На сьогодні існує тільки один підхід до кримінальної оцінки неповернення кредиту — ст. 222 КК України «Шахрайство з фінансовими ресурсами» (додаток 19). Якщо шахрайство не доведено — кримінальна відповідальність за незаконне отримання і неповернення коштів банку не настає. Практика роботи слідчих органів показує, що в деяких випадках дії злочинців, які посягають на кредитні ресурси банку, можуть бути кваліфіковані за ст.205 «Фіктивне підприємництво», ст. 306 «Службове підроблення», ст. 358 «Підроблення документів, печаток, штампів, їх збут, використання підроблених документів» КК України.
Більше половини всіх злочинів, пов’язаних із посяганням на кредитні ресурси банку, вчиняється за участю працівників банків. За умови відсутності достатньої кількості доказів співучасті посадових осіб банку у безпосередньому вчинені злочинів, суди, як правило, виносять процесуальне рішення щодо зловживання посадовим становищем або щодо службової халатності працівників банку. В основу окремих правопорушень покладено використання фіктивних чеків. Механізм такого злочину полягає в тому, що оформляється чек, у який вносяться відомості підприємства, якого взагалі не існує, або підприємства, яке має поточний рахунок в установі банку.
Окремим видом злочинних посягань на власність банків є злочини, пов’язані з використанням акредитивів і векселів. Оскільки депонувати фіктивно утворену суму одержувачу коштів при акредитивній формі розрахунків можуть тільки працівники банків, одним із суб’єктів такого злочину обов’язково буде банківський службовець. Злочинці тут використовують псевдоугоди, невигідні контракти, фіктивні товарно-транспортні документи, демпінгові, нееквівалентні розрахунки з постачальниками.
Як і в інших країнах СНД, в Україні набула значного поширення недобросовісна конкуренція. Хоча у банках недобросовісна конкуренція виступає дещо в інших формах, але мета її однакова — послаблення позиції банку-конкурента на ринку банківських послуг.
» следующая страница »
1 ... 169 170 171 172 173 174175 176 177 178 179 ... 381