Ринкові умови сьогодні постійно змінюються, посилюється конкуренція, удосконалюються банківські технології, відмічається тенденція до укрупнення банків, що призвело до потреби застосування більш гнучких адаптивних організаційних структур таких, як дивізіональні моделі управління.
Зі світового досвіду відомі п’ять основних видів дивізіональних моделей: 1) керуючого відділенням; 2) службовців, що відповідають за ведення рахунків; 3) відділень, що обслуговують головні корпорації;
4) менеджера по продуктах; 5) менеджера зі зв’язків із громадськістю. Використовуються і змішані моделі [167, с. 113].
Ще одним важливим інструментом банківського менеджменту є прийняття управлінських рішень або регулювання чи оперативне управління. Теорія і практика виробили чіткі вимоги до цього процесу.
Насамкінець управлінського процесу є контроль за перевіркою виконання прийнятих управлінських рішень, за якістю управління банком, а також організація розумного, ефективного і виправданого сполучення різних видів контролю — поточного, періодичного, підсумкового.
В управлінському циклі слід враховувати, що в Україні для комерційних банків існує низка принципових вимог до ліцензування й обмеження сфер діяльності, встановлені такі обов’язкові економічні нормативи: мінімальний розмір статутного капіталу; граничне співвідношення між ним і сумою активів (з урахуванням оцінки ризику); показники ліквідності балансу; мінімальний рівень обов’язкових резервів, депонованих у НБУ; максимальний розмір ризику на одного позичальника; граничні розміри валютного і курсового ризиків, а також ліміти використання залучених депозитів для придбання акцій юридичних осіб. А тому внутрішньо- банківський контроль орієнтується насамперед на дотримання правил, вимог і нормативів, встановлюваних органами державного нагляду. Окрім цього банківський контроль розв’язує такі внутрішні завдання, як: удосконалення організаційної структури, направленої на забезпечення подальшого розвитку банку; розробка нових та поліпшення діючих інструктивних і методичних матеріалів, процедур; корегування цілей, пріоритетів і методів провадження банківської політики; обмеження розмірів ризиків, створення додаткової системи гарантій для захисту від ризиків; удосконалення перманентної кадрової політики.
Контроль за діяльністю банку провадиться банківськими менеджерами відповідно до їх функціональних обов’язків, а також внутрішніми та зовнішніми аудиторами. Основне призначення внутрішньобанківського контролю — своєчасне виявлення негативних тенденцій і недоліків у діяльності банку для вживання заходів щодо їх усунення. Таким чином, контроль не тільки логічно завершує процес управління банком, але й дає імпульс новим управлінським рішенням. Результатами контролю можуть бути: удосконалення організаційної структури банку, корегування бізнес- плану, поліпшення розстановки кадрів.
Таким чином, практичне використання всіх розглянутих функцій становить цілеспрямований зміст банківського управління.
Проведений науковцями аналіз свідчить, що в управлінні банками є істотні проблеми. Серед них:
— лише в дуже незначній кількості вітчизняних банків можна зустріти спеціальний аналітичний підрозділ. Причини цьому різні, але домінують дві: нерозуміння керівництвом банків значення сильної аналітичної служби (або дефіцит засобів на неї) і відсутність відповідних фахівців;
— для менеджерів наших банків дуже важливе розуміння необхідності аналізу як такого, причому різного. Є, і повинен бути, оперативний аналіз (не плутати з оперативно-розшуковим — Л.С.), який провадиться традиційними підрозділами. Зокрема, як уже зазначалося, потрібний і системний аналіз;
—аналітична робота в наших банках фактично ще не поширюється на якість проведення процесу управління в них;
» следующая страница »
1 ... 148 149 150 151 152 153154 155 156 157 158 ... 381