Одна з основних характеристик права, що різнить його від інших систем і розкриває закономірності його виникнення й розвитку, роль у процесі соціального управління, місце серед інших нормативних систем — нерозривний зв’язок з державою. І держава, і право належать до надбудови.
Вони обумовлені економічним базисом, основу якого становить банківська система, і роблять на нього зворотний вплив. Напрям, зміст, характер і ефективність цього впливу значно залежать від типу держави і права. Право склалося пізніше інших нормативних систем і переважно на їхній основі. Нормативне регулювання відносин людей — об’єктивна потреба суспільства, починаючи із самих ранніх ступенів його розвитку. Держава гарантує можливість примусового впровадження визначених правил поведінки, виданих чи санкціонованих нею. Для того, щоб така гарантія була реальною, потрібна відповідна, система органів, яка б забезпечувала можливість і ефективність вживання примусових заходів.
Нерозривний зв’язок держави і права, їхня взаємозумовленість підтверджуються ходом історичного розвитку. На тих етапах історії, коли ще не склалася сильна централізована держава, право уступає іншим нормативним системам у регулюванні суспільних відносин.
Управління економікою і фінансами в державі також регулюється правом. Однак у роботах, присвячених цій сфері управління, економічні процеси, що реально існують у правовій формі, частіше розглядаються незалежно від цієї форми.
У низці робіт з теорії управління право розглядається як один із методів управління. Сама можливість прийняти рішення на тому чи іншому рівні управління встановлюється правом, що диктує компетенцію органа, набір засобів, інструментів, за допомогою яких рішення буде реалізовано в життя.
Тому «пропонується розмежувати, як це робиться в кібернетиці, регулювання та управління за тією ознакою, що під регулюванням розуміється збереження діяльності системи в заданому режимі, а під управлінням — перехід системи на нові параметри. Виходячи з цього, правове регулювання пропонують відносити тільки до тих норм і інститутів, що спрямовані на збереження існуючої системи, а поняття управління виділити на тій підставі, що тут передбачається подальший розвиток системи не наділяти поняття правового регулювання «управлінською» природою і розрізняти керуючу і регулюючу функції права« [167, с. 81— 82].
Важливість місця, ролі і значення права в управлінні наочно розкриваються у разі аналізу моделі управлінського циклу на стадії формування цілей; дискриптивній стадії — збору і обробки інформації; прескриптивній стадії — прийнятті управлінського рішення, організації його виконання і ретроспективній стадії — аналізу і контролю виконання управлінських рішень. Кожна із цих стадій передбачає певні нормативні акти і правові методи.
Перша стадія управлінського циклу — формування мети. Формуючи її в управлінському циклі, орган діє в межах вже існуючої програми, встановленої в рішеннях і документах, державних планах, нормах діючого права. Конкретна мета управлінського циклу має слугувати реалізації цілей вищого рівня «дерева цілей». Відповідність цілей кожного циклу загальним і тимчасовим цілям розвитку БСУ — одне з першочергових завдань наукового управління банками.
Друга стадія управлінського циклу — дескриптивна — збір і обробка інформації, потрібної для прийняття рішень. І тут істотне значення має правове регулювання. Усі існуючі форми обліку та звітності банків закріплюються відповідними правовими нормами. Коло набутої й обробленої інформації на різних рівнях управління, можливості її використання — усе це продиктоване правом. Разом з тим, діючі норми права створюють розгалужену і тверду систему, регулюючи збір і обробку інформації.
Не менше значення має правове регулювання відносин на третій — прескриптивній — стадії управлінського циклу. Тут при винесенні управлінського рішення низка основних умов належить нормам права. Це — насамперед правомочність органу на винесення рішення. У ряді випадків встановлюються спеціальні процедури прийняття деяких видів рішень, спрямовані на те, щоб забезпечити обґрунтованість рішень, врахування у ньому інтересів осіб, на яких можуть поширюватися наслідки рішення, і т.п. Потрібна умова для управлінського рішення — його узгодженість з нормами права, що регулюють відносини, тією чи іншою мірою пов’язані з наслідками прийнятого рішення. І, нарешті, найголовніше — управлінське рішення завжди набуває форми правового акта, індивідуального чи нормативного, і тому воно має відповідати усім вимогам, що висуваються до таких актів.
» следующая страница »
1 ... 146 147 148 149 150 151152 153 154 155 156 ... 381