Якщо пропозиції про санацію не надійшло, або умови санації не задовольнили кредиторів, розпочинається ліквідаційна процедура. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати двадцяти місяців. Спочатку призначається ліквідатор, а за його поданням та за згодою комітету кредиторів арбітражний суд призначає членів ліквідаційної комісії. Згідно зі ст.25 зазначеного закону, ліквідаційна комісія має право розпоряджатися майном боржника з метою задоволення вимог кредиторів. Але скористатися цією процедурою можна лише за наявності добре організованої економічної служби безпеки кредитора.
Характерні особливості має також фіктивне підприємництво (ст. 205 КК), тобто створення або придбання суб’єкта підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або проведення видів діяльності щодо яких є заборона.
Кваліфікуючими ознаками фіктивного підприємництва є повторність та заподіяння великої матеріальної шкоди державі, банку, кредитній установі тощо.
На цьому ми закінчимо розгляд юридичної відповідальності за правопорушення в кредитно-банківській сфері та перейдемо до розгляду дуже цікавої теми, яка стосується ризиків, що мають місце в банківській діяльності.
Юридичний аналіз відповідальності за правопорушення в кредитно- банківській сфері був би не повним без окремого дослідження співвідношення «ознак злочину» та «складу злочину» з «незаконною операцією» з понятійного та змістовного погляду. Проведення такого дослідження має не тільки теоретичне, але й істотне практичне значення. При цьому для більш вдалого розкриття такого співвідношення, як ведучі теоретичні конструкції, з якими мають бути пов’язані інші структурні компоненти, традиційно слід використовувати чотирьохелементні конструкції «ознак злочину» (суспільна небезпечність — протиправність
—винність — карність діяння, яке визнається злочином) та «складу злочину» (об’єкт — суб’єкт — об’єктивна сторона — суб’єктивна сторона).
Автор цілком усвідомлює, що розкриття проблеми правового регулювання кредитно-банківської діяльності повністю не вичерпано. Але в межах запропонованої роботи було досить окреслити ті головні правові орієнтири і певні юридичні алгоритми, які дозволяють перейти до розкриття змісту решти параграфів монографії.
2.4. Нормативно-правове регулювання безпечної діяльності
Національного банку України та комерційних банків
Якщо загальнометодологічний та історичний підходи дозволяють комплексно використати вироблені в минулому найефективніші методи наукового дослідження БСУ, то правовий метод дозволяє відстежити механізм і процес правового регулювання банківської діяльності в сучасних умовах, з погляду їх обсягу й ефективності. Такий підхід не лише забезпечує вивчення досліджуваного явища як в статиці, так і в динаміці, але — і як управлінську категорію.
Чи використовуються сьогодні усі можливості права в нормативноправовому регулюванні БСУ? Уявляється, що тут є значні резерви для істотного підвищення наукової обґрунтованості й ефективності її діяльності. На перший погляд, здається, що право з такою повнотою і детальністю регулює відносини в сфері КБС, що всі його можливості вичерпані. Але це далеко не так. Велика кількість постанов, наказів, інструкцій, типових і зразкових договорів тощо, найчастіше із зайвою дріб’язковістю, зв’язують виконавців, не даючи їм можливості вирішити навіть незначні питання. І, навпаки, дуже багато актів, а нерідко і їхня сукупність, виконують дію, протилежну тим цілям, що були поставлені на більш високих рівнях. Усе це свідчить про неналежне застосування права.
Використання адекватної правової форми, як у процесі підготовки й ухвалення рішення, так і в процесі його реалізації, становить істотний резерв в удосконалюванні управлінні БСУ. Тому дослідження можливостей права в регулюванні фінансових відносин у процесі управління БСУ—один з найактуальніших напрямків юридичної науки.
» следующая страница »
1 ... 144 145 146 147 148 149150 151 152 153 154 ... 381