Жодне діяння незважаючи на те, які небезпечні наслідки не наступили, не може розглядатися як злочин, якщо воно вчинено невинно: тобто наступна ознака злочину — винність діяння. На думку М. І. Бажанова — винність полягає в злочинному діянні, яке вчинено умисно або випадково. При вчинені злочину особа має відповідне психічне ставлення до дії або бездіяльності, які вчиняються, та їх наслідків, і це відношення знайшло свій вираз у формі умислу або необережності.
Як відомо, будь яке діяння вчиняється особою, у даному випадку, суб‘єктом злочину. Ми вже зазначали, що це нова ознака злочину, без наявності якої дія чи бездіяльність не можуть бути визнані злочином. Закон, а саме ст.18 КК України, характеризує суб‘єкта злочину таким чином: фізична, осудна особа, котра досягла віку, з якого за даний злочин настає кримінальна відповідальність.
Об’єднання в окрему групу злочинів у кредитно-банківській сфері дає змогу більш концентровано загострити увагу на науковому розробленні загальних питань їх виявлення, викриття та розслідування і диференційовано підійти до формування окремих криміналістичних методик, які орієнтовані на залучення експрес-методів оцінки ознак злочинів, систем типових версій, програм розслідування. Завдання розробки та вдосконалення методик розслідування має підпорядковуватися чіткому визначенню поняття та сутності цієї категорії злочинів, які складаються з таких елементів:
— родовий об’єкт посягання — економічні відносини власності всіх форм, відносини господарювання (підприємництва). Безпосередній об’єкт
—законний перерозподіл кредитних ресурсів та їх нормальний обіг, а також стабільність функціонування банківської системи;
—предмет посягання — майно і цінності різних видів (грошові кошти, валютні ресурси, цінні папери);
—суспільно небезпечні наслідки — матеріальна шкода, підрив ділової репутації господарюючих суб’єктів, авторитету держави в цілому;
— суб’єкти : а) безпосередній учасник економічних відносин (усіх форм власності та видів діяльності); б) посадові, матеріально відповідальні особи кредитно-банківських установ; в) посадові особи органів державного контролю;
— потерпілі — держава, фізичні та юридичні особи, що зазнали матеріальної, моральної шкоди, підриву ділової репутації;
— вина — як правило прямий умисел;
— мотив — переважно корисливий;
— мета — протиправне заволодіння грошовими коштами, цінними паперами і майном з державних, колективних, приватних фондів і звернення на свою або чужу користь.
Виходячи з зазначених вище критеріїв, на думку авторів, доцільно віднести до групи кредитно-банківських злочинів окремі злочини, які містяться у таких розділах КК України:
злочини проти власності (Розділ VI);
злочини у сфері господарської діяльності (Розділ VII);
злочини у сфері службової діяльності (Розділ XVII).
Проведений автором аналіз свідчить, що до конкретних складів злочинів, про які йдеться, слід, перш за все, віднести:
Фіктивне банкрутство — це завідома неправдива офіційна заява громадянина — засновника або власника суб‘єкта господарської діяльності, а також службової особи — суб‘єкта господарської діяльності, а так само громадянина — суб‘єкта господарської діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов‘язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі.
Склад зазначеного вище злочину є матеріальним оскільки обов‘язковою ознакою є наслідки у вигляді заподіяння великої матеріальної шкоди кредиторам або державі.
Під великою матеріальною шкодою слід розуміти шкоду, яка у п‘ятсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Такий злочин характеризується активними діями суб‘єкта господарської діяльності (повідомлення про неспроможність виконати зобов‘язання перед кредиторами) зроблена заява може бути будь якої форми ( усна або письмова), але має бути доведена кредиторам, і з цього моменту злочин вважається закінченим.
» следующая страница »
1 ... 136 137 138 139 140 141142 143 144 145 146 ... 381