Банківське безпекознавство

— неправомірне збирання та розголошення комерційної таємниці, схилення до розголошення комерційної таємниці та неправомірне її використання.

Хоча у банках недобросовісна конкуренція виступає дещо в інших формах, але мета її однакова — послаблення позиції банку-конкурента на ринку банківських послуг.

Як показує практика боротьби деяких банків України з фактами недобросовісної конкуренції, остання набуває таких форм:

— дискредитація банку шляхом публікації в пресі неправдивих відомостей, занижених (завищених) показників, зразків неіснуючих документів державних установ щодо банку, поширення різних чуток та пліток, що принижують імідж банку;

— публікації порівняльної реклами, особливо у вигляді рейтингів українських банків начебто за висновками аудиторських компаній, в яких банк показується в невигідному становищі порівняно з іншими банками;

—схилення клієнтів і акціонерів банку до переходу в інші банки, в тому числі і з використанням можливостей впливу на клієнтів, органи місцевої влади або окремих їх керівників, народних депутатів, посадових осіб органів державної влади, державного контролю та нагляду, залякування, вимоги необгрунтованого надання пільг при отриманні банківських послуг окремими суб’єктами підприємницької діяльності;

— схилення працівників банку до переходу в інші банки, підкуп їх (особливо осіб керівного складу та вищого менеджменту) або схилення їх до прийняття необхідних конкурентам рішень, за певних умов не­ефективних для банку;

— незаконне отримання інформації, що становить банківську або комерційну таємницю, використання її з метою отримання вигідних умов діяльності на ринку;

—зловживання домінуючим становищем у відповідному регіоні [92, с. 26].

Вчинення дій, визначених Законом України «Про захист від не­добросовісної конкуренції» як недобросовісна конкуренція, передбачає адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність.

За дії, кваліфіковані як недобросовісна конкуренція, Антимо­нопольному комітету України надано право накладати штрафи.

Хоча існують необхідні юридичні норми для притягнення винуватців до відповідальності, практика боротьби з недобросовісною конкуренцією в банках України незначна. «Цьому є кілька причин. Насамперед це пов’язано з труднощами доказів щодо кваліфікування дій конкурентів як недобросовісної конкуренції, відсутністю досвіду застосування норм права для захисту від недобросовісної конкуренції, небажанням банків розголошувати факти конкурентної боротьби в недопустимих формах проти них, сприйняттям керівництвом банків фактів недобросовісної конкуренції як незначних непорозумінь між суб’єктами ринку банківських послуг.

Аналізуючи досвід іноземних країн щодо регулювання конкуренції на їх внутрішніх ринках, слід зазначити, що на кінець 1998 року конкурентне законодавство було введено майже в 60 країнах світу, причому країнах, які в економічному плані є найбільш розвиненими» [92, с. 27].

Оскільки захист від недобросовісної конкуренції — проблема не тільки національна, а й міжнародна, вона знайшла своє відображення і у міжнародному праві. Захисту суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності від недобросовісної конкуренції присвячена Паризька конвенція з охорони промислової власності (1883 р.). Згідно зі ст.10Ьіз цієї Конвенції актом недобросовісної конкуренції визначаються дії, пов’язані з неправильним і протиправним використанням об’єктів промислової власності й такі, що суперечать чесним звичаям у промислових і торгових домах.

За дотриманням правил ведення бізнесу на міжнародному ринку банківських послуг стежить Міжнародна асоціація з питань безпеки в банківській справі, завданням якої є сприяння обміну інформацією між її членами і надання допомоги для запобігання та виконання дій, спря­мованих проти банків, у тому числі й таких, що пов’язані з недобросовісною конкуренцією.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 134 135 136 137 138 139140 141 142 143 144  ... 381