У самому завершеному вигляді цей підхід переважає в ФРН, де за законодавством виключно банківські організації мають право на підставі спеціальної ліцензії працювати з фінансовими засобами клієнтів як у сфері «класичних» банківських операцій, так і в сфері інвестиційної діяльності і обслуговування цієї діяльності (наприклад, як депозитаріїв).
Під впливом конкуренції в Європі деякі банки самі впроваджують у свою діяльність концепцію спеціалізації і розділу різних банківських функцій по різним філіям та дочірнім підприємствам. При цьому, однак, необхідно підкреслити принцип добровільності, самостійності в виборі банківської стратегії, законодавчо закріплену можливість при необхідності сполучати різні банківські операції в рамках однієї юридичної особи.
Із моменту зародження сучасної української банківської системи (кінець 80-х — початок 90-х років) законодавство дотримувалось іншого підходу — універсальності банків.
Отже, комерційні банки в Україні можуть здійснювати всі види діяльності та всі види операцій на ринку цінних паперів, які дозволені чинним законодавством, а саме:
• управління інвестиціями і фондами;
• брокерська та дилерська діяльність;
• розрахункове обслуговування учасників ринку цінних паперів;
• ведення реєстру та депозитарне обслуговування;
• консультаційна діяльність тощо.
Із позиції значимості для банку найбільш важливим і складним видом операцій банків у цінними паперами є управління інвестиціями в фінансові активи. Тим більше, що будь-який цінний папір придбаний банком, автоматично може перетворитись в інвестицію, якщо не буде реалізований протягом встановленого терміну.
2. Сутність і види інвестицій у цінні папери
До традиційних фінансових активів належать акції і облігації. Саме вони є основним інструментом формування капіталу одними підприємствами і шляхом його розміщення для інших.
Облігація — це основний вид боргових зобов’язань, згідно з яким позичальник (емітент) повинен сплатити певну суму кредитору (власнику) по завершенні визначеного терміну і суму щорічного доходу у вигляді фіксованого або плаваючого відсотка. Зміна плаваючого відсотка відбувається згідно з установленими правилами. Саме тому облігації називають цінними паперами з фіксованим доходом.
Емітентами облігацій можуть бути: держава, підприємства, іноземні організації. Існують короткострокові (кілька тижнів), середньострокові (17 років), довгострокові (до 30 років) і безстрокові облігації. Види облігацій з зазначенням їх переваг і недоліків наведено на рисунках 10.1. і 10.2.
- Заставні;
Надійність
Емітент
- Індексовані;
- Конвертовані;
- Обмінні;
- З ордером
- Держава;
- Підприємство
- Розвиток;
- Оновлення;
- Оплата заборгованостей;
- Вкладення коштів
- Серійне відшкодування;
- З правом повернення;
- З правом відзиву
- Запис на рахунках;
- Іменні;
- На пред’явника
- Безпроцентні;
- Фіксований процент;
- Плаваючий процент
- Довгострокові;
- Середньострокові;
- Короткострокові
0 Б Л
» следующая страница »
1 ... 171 172 173 174 175 176177 178 179 180 181 ... 278