Зазначимо, що завойовницькі війни Риму в період принципату тривали. Ще при Августі було завершено підкорення Піренейського півострова, потрапили в залежність або були винищені гірські племена в Альпах, захоплені великі території по Дунаю, де утворили провінцію Паннонію. Римські війська підходили аж до Дністра. У північній Греції було засновано провінцію Мезію. Наступальні дії велись проти германців, де римляни встановили свою владу в гирлі Рейну і наблизились до Ельби. Між Рейном і Ельбою було утворено нову провінцію — Германію. Щоправда, влада римлян тут не була міцною і згодом їх витіснили назад за Рейн.
На сході значних завоювань не відбулось, оскільки Август намагався зміцнити тут римські позиції, зберігши раніше завойовані території.
Загалом Римська імперія за часів Августа мала великий авторитет у світі. Август двічі приймав посольства індійських царів, посольства різних народів з причорноморських територій, Кавказу та ін. З іншого боку, жорстока політика римлян на новозавойова- них землях неодноразово зумовлювала грізні повстання підкорених народів. Зокрема, це повстання великих племен астурів і кан- табрів в Іспанії, паннонців у Східних Альпах і на півночі Балкан, постійні заворушення серед германських племен.
Поділ провінцій на імператорські і сенатські незабаром втратив значення. У зв'язку з падінням ролі сенату до III ст. Усі провінції стають імператорськими. В них утворюються спеціальні округи, які не підпорядковувались загальному провінціальному управлінню. Це були обширні особисті володіння імператорів — копальні, великі маєтки (saltus) тощо.
Римське суспільство в період заснування принципату. Установлені за Августа політичні порядки завершували кризу, яку впродовж десятиліть переживала Римська держава. Вони означали торжество військової диктатури і зростаючого бюрократизму. Посилення одноособової влади, створення постійної армії та бюрократичного апарату — неодмінний наслідок перетворення Риму з міста-держави в імперію, до якої ввійшли майже всі країни Середземномор'я.
Правління Августа стало часом економічного піднесення держави, яка поступово приходить до рівноваги від спустошень, завданих їй безперервними громадянськими війнами. З часів встановлення принципату ці війни припиняються, упорядковується система управління. У провінціях відособлені раніше римські поселення зливаються з місцевою верхівкою, яка засвоїла латинську мову і римську культуру. У новозавойовані землі ввозять італійські товари, а звідти поступає сировина. Утворюється єдиний політико-економіч- ний організм, єдине ціле. Саме Август заклав основи цієї нової про- вінціальної політики, яку розвинули далі його наступники. Це був рішучий поворот у розвитку політичного, господарського і культурного життя всієї держави.
Характерна й розважлива політика лавірування Августа між різними соціальними верствами населення в період встановлення його одноособової влади. Він всіляко намагався наголосити на своєму консерватизмі, показати, що в римському житті не відбувається жодних небажаних нововведень, а відновлюються лише старі, "батьківські" порядки й звичаї. Передусім це стосувалось взаємовідносин його з сенаторським станом, в якому в роки громадянських воєн загинуло або зійшло з політичної арени багато представників старих римських родів. У сенаті з'явилося чимало "нових людей", прибічників тріумвірів з багатих італіків, заслужених військових та ін. Август остаточно затвердив для сенаторів майновий ценз в 1 млн сестерціїв. Він особисто тричі складав нові списки сенаторів, що було заходом малопопулярним серед сенаторів. Невипадково Август робив це у панцирі, із захованим під одягом мечем, а сенаторів перед входом у приміщення обшукували. І все-таки представники старих родів зайняли в сенаті почесні місця, принцепс виявляв до них увагу, призначав і на інші високі посади. За прикладом Цезаря Август збільшив кількість патриціанських родів і завжди наголошував, що привілейоване становище старої аристократії залежить від милості принцепса. Він надавав матеріальну допомогу збіднілим аристократам, визначні сенатори виконували його доручення як його друзі (атісі), супроводжували його як супутники (соmitеs). Без дозволу принцепса ніхто із сенаторів не міг покидати Італію.
» следующая страница »
1 ... 143 144 145 146 147 148149 150 151 152 153 ... 215