Проектний аналіз

—  відстежувати і вимірювати наслідки для продуктивності «з про­ектом» і «без проекту». Навіть розглядаючи альтернативні проекти, слід зберігати варіант «без проекту». Причина проста: ми повинні мати мож­ливість охарактеризувати зміни у зв’язку з проектом порівняно з існу­ючим становищем. Екологічна вартість проекту — це не повна шкода, завдана довкіллю, а лише додатковий негативний ефект вкладень у зв’язку з проектом. Аналіз «з проектом» і «без проекту» дає змогу ви­явити шкоду, заподіяну проектом;

—  зробити передбачення щодо графіка у часі змін продуктивності, «правильних» застосовних цін і будь-яких очікуваних змін відносних цін у часі.

Існує безліч прийомів, і всі вони мають спільну рису — проект, спря­мований на одну конкретну мету, спричиняє незумисні шкідливі на­слідки для іншої продукуючої системи. Величину цих незумисних витрат можна оцінити за допомогою підходу, заснованого на зміні про­дуктивності.

Підхід, заснований на оцінці втрати доходу, подібний до підходу з погляду зміни продуктивності. У цьому випадку продуктивність лю­дей використовується як міра екологічних наслідків шляхом дослід­ження або втрати їх доходів, або медичних витрат унаслідок екологіч­ної шкоди, або одержання вигід від запобігання негативним екологіч­ним наслідкам. Ця методика, яку також називають методикою «людського капіталу» або «недоодержаного заробітку», пов’язана з ве­ликою етичною проблемою оцінки людського життя. Ми воліємо уни­кати грошової оцінки життя людини як такої, а також психологічних витрат у разі хвороби чи смерті. Проте величину втраченого доходу й медичних витрат унаслідок зміни якості довколишнього середовища можна оцінити. Цей підхід досліджує потік втрат доходу і витрат на охорону здоров’я в результаті негативних екологічних наслідків (забруднення води й повітря або підвищеного шуму).

Методика втраченого доходу щодо вибору проектів може застосо­вуватися, коли:

—  можна виявити прямий причинно-наслідковий зв’язок, який повинен легко встановлюватися;

—  наслідки мають бути нетривалими і без значних довгострокових наслідків;

—  має бути відома точна економічна величина доходу і витрат.

Застосовуючи методику втраченого доходу, аналітик повинен чітко

простежити причинно-наслідковий зв’язок і чисті витрати добробуту. Кандидатами можуть бути вигоди від проектів поліпшення водопо­стачання або видалення відходів. Необхідно ретельно визначити чис­те підвищення продуктивності праці робітників чи їхніх заробітків, а також чисту соціальну вартість економії витрат.

Підхід альтернативної вартості ґрунтується на засадах, що альтер­нативну вартість неринкового або такого, що не має ціни, ресурсу (як- то збереження землі для національного парку замість вирубки на де­ревину) можна оцінити, застосувавши недоодержаний дохід від інших видів використання ресурсу. Отже, цей підхід вимірює те, від чого до­водиться відмовлятися з метою збереження; він не вимірює вигоди від землі, збереженої для інших (часто неоцінних) видів користування, таким чином, методика альтернативної вартості є мірою «витрат на збереження», а ця інформація використовується для оцінки варіантів, наявних у особи, яка приймає рішення. В багатьох випадках ця «вартість збереження» виявлялася низькою, тож приймалося рішення зберегти або законсервувати ресурси.

Підхід фактично використовується для оцінки вигід від збережен­ня (які важко прямо оцінити) у вигляді додаткової вартості виробниц­тва, необхідної для забезпечення збереження навколишнього середо­вища. Він може корисний для оцінки унікальних природних ресурсів, вигоди від яких важко точно визначити або виразити в грошовій формі. Він може застосовуватися для заповідників чи заказників, генетично­го різноманіття (генофондів), культурних або історичних місць, маль­овничих куточків природи. Підхід є порівняно простим і однозначним, та надає цінну інформацію відповідальним особам та громадськості.

 

« Содержание


 ...  181  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я