Політична економія

II.    Підприємець, організувавши власне виробництво, “з’єднує” засоби виробництва з робочою силою, завдяки чому створюється продукт (те, заради чого підприємець організував власну справу).

III.   Продукція, вироблена на підприємстві, виноситься на ринок, тобто продається.

Унаслідок реалізації цієї продукції підприємець одержує суму грошей Г7, що перевищує початкову суму Г.

Загальна формула руху капіталу фактично збігається з фор­мулою кругообігу грошового капіталу (див. тему 12).

13.3.  Капітал як економічна категорія. Теорії капіталу

Капітал, поряд з такими категоріями, як товар, гроші, по­пит, пропозиція, ціна, належить до найголовніших у ринкових відносинах. Однак його місце — особливе. Він має вияв у товарі (товарний капітал), у грошах (грошовий капітал); попит, про­позиція та ціна виступають як чинники, від яких значною мірою залежить капітал. Одночасно капітал має суттєвий і зворотний вплив — попит, пропозиція і ціна залежать від обсягів капіталу.

Капітал як економічна категорія є теоретичним виражен­ням виробничих відносин між власниками засобів виробницт­ва і власниками робочої сили. Тобто, це історично обумовле­не, суспільно-виробниче відношення між підприємцями, що володіють засобами виробництва, і людьми найманої праці (ро­бітниками), які позбавлені будь-яких засобів виробництва.

К. Маркс звертав увагу на декілька визначень капіталу:

1.   Капітал — це вартість, яка створює додаткову вартість, або капітал — це самозростаюча вартість.

2.   Капітал—це не річ, а певне суспільне, належне певній істо­ричній формації суспільства виробниче відношення, яке представ­лене в речі і надає цій речі специфічного суспільного характеру.

3.   Капітал — це не просто сума матеріальних і вироблених засобів виробництва, це перетворені в капітал засоби вироб­ництва, які самі по собі так само мало є капіталом, як золото або срібло самі по собі — грішми.

Як зазначалося вище, К. Маркс продуктивний (функціо­нуючий, реальний) капітал поділяв на постійний С та змінний

V. Під постійним капіталом він розумів вкладення коштів у засо­би виробництва, тоді капітал не змінює величини своєї вартості в процесі виробництва (С — від слів “Constantes Kapital”). Змінним він вважав кошти, вкладені в робочу силу, тоді капітал у процесі виробництва змінює свою вартість (V — від слів “Variables Kapital”).

Попередники К. Маркса — представники меркантилізму, фізіократичної школи і класичної політичної економії — ото­тожнювали капітал із річчю, із засобами виробництва. Меркан­тилісти ототожнювали капітал із грішми, фізіократи — відно­сили до капіталу інструменти, сировину й інші речові чинники виробництва, А. Сміт та Д. Рикардо також вважали капіталом засоби виробництва. Згідно з теорією трьох чинників вироб­ництва Ж. Б. Сея капітал — це один із чинників, який прино­сить його власнику прибуток. Дж. С. Мілль під капіталом ро­зумів попередньо нагромаджений запас продуктів колишньої праці. Він забезпечує необхідні для виробничої діяльності будівлі, охорону, знаряддя і матеріали, а також засоби існуван­ня для працівників під час виробничого процесу.

Мілль вважав капіталом ту частину власності підприємця (фабриканта), яка утворює фонд для здійснення нового вироб­ництва.

Оригінальними є погляди Дж. С. Мілля на те, що виробни­ча діяльність обмежується розмірами капіталу; що капітал є наслідком не споживання, а заощадження (зберігання); що ка­пітал постійно споживається, але одночасно й відновлюється (відтворюється); що не праця викликає попит на капітал, а, навпаки, капітал викликає попит на працю.

Сучасна західна економічна думка під капіталом розуміє засоби виробництва, створені людиною, які полегшують здійснення процесу праці, в багато разів збільшуючи її продук­тивність. Тобто капітал розглядається як ресурс виробництва поряд із працею, землею та підприємницькою здатністю.

 

« Содержание


 ...  78  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я