Купівля акцій частиною трудящих, особливо за пільговими цінами (наприклад, в американській компанії ІБМ наймані робітники і службовці мають право витрачати до 10 % заробітної плати на придбання акцій за цінами, що становлять 85 % їхньої ринкової вартості), дає їм змогу в обмежених розмірах привласнювати частину прибутку, частково долає їх відчуженість від засобів виробництва.
Таким чином, по-перше, тих, хто привласнює дану річ (благо, ідею тощо) називають суб’єктами права власності. Суб’єктами права власності можуть бути фізичні особи, групи (об’єднання) людей, держава; по-друге, те, що привласнюється, називають об’єктом права власності. Об’єктами права власності є не лише матеріальні речі, а й різноманітні права, цінні папери, інтелектуальні досягнення тощо; по-третє, кожний об’єкт власності може володіти певним набором прав власності і мірою їх реалізації.
Як правило, серед багатьох прав власності виділяють три основні — володіння, розпорядження та використання. Вони становлять ядро власності.
У більш широкому масштабі повна інвентаризація прав власності передбачає такі права власності:
1. На володіння, тобто право виключного фізичного контролю над об’єктом права власності;
2. На користування — право особистого використання об’єкта права власності;
3. На розпорядження (управління) — право схвалювання власником рішення про те, хто і яким чином даний об’єкт власності може використовувати;
4. На дохід або від попереднього особистого використання об’єкта права власності, або від дозволу іншим особам користування ним;
5. На відчуження, споживання марнотратство, зміну або знищення об’єкта права власності;
6. На захист від експропріації об’єкта права власності;
7. На передання об’єкта права власності у тимчасове користування або назавжди (спадщина);
8. На безстроковість, за яким об’єкт права власності належить власнику доти, доки він існує;
9. Заборони шкідливого використання об’єкта права власності;
10. Відповідальність, тобто можливість відчуження об’єкта права власності у разі потреби сплати боргу;
11.На відновлення порушених через певні причини прав суб’єкта власності.
Суб’єкт власності вважається повноцінним (справжнім) власником, якщо він володіє всіма переліченими правами власності, тобто володіє всім “пучком” прав власності.
4.4. Тенденції розвитку відносин власності в Україні й у світі
На сучасному етапі людство в своєму розвитку вступило в таку фазу, коли досягнутий рівень добробуту може підтримуватися й зростати лише за умови зростання самостійності, підвищення відповідальності, активної участі у схваленні рішень і зацікавленості в результатах праці безпосередніх робітників — головного фактора виробництва. Це об’єктивно вимагає передачі хоча б частини прерогатив власника особам найманої праці, перетворення їх на співвласників та співуправителів виробництва. Тобто, необхідно подолати те відокремлення працівника від засобів виробництва, яке породжується не лише персоніфікованою приватною капіталістичною власністю, а й соціалістичною загальнонародною, державною власністю на основні засоби виробництва.
Для України, яка розбудовується на засадах ринкової економіки, проблемою номер один стало реформування відносин власності на засоби виробництва. А сталося це тому, що в Україні, яка в складі Радянського Союзу протягом тривалого часу будувала соціалізм, склалася своєрідна структура власності, в якій переважали її суспільні форми.
Така структура власності формувалась під впливом вимог концепції побудови соціалізму, яка передбачала, що:
а) соціалізм повинен довести свої переваги перед капіталізмом, на зміну якому він приходить, вищим рівнем продуктивності праці;
» следующая страница »
1 ... 18 19 20 21 22 2324 25 26 27 28 ... 220