Політична економія

Основні характерні ознаки розвитку вивозу капіталу в су­часних умовах:

1.          На основі вивозу підприємницького капіталу складаєть­ся розгалужена мережа ТНК, які включають виробничі підприє­мства в різних країнах. Сьогодні ТНК — основна ланка в системі експорту підприємницького капіталу.

2.          Експорт капіталу з провідних розвинутих країн привів до утворення їх “другої економіки”. Розмір “другої економі­ки” в США в два рази перевищує сумарну економіку Німеччини, Великобританії й Франції.

3.          Змінюються напрями експорту капіталу: раніше — з роз­винутих країн до слаборозвинутих; тепер — з розвинутих та сла­борозвинутих до розвинутих країн, а також до нових індустріаль­них країн та країн постсоціалістичної системи.

4.          Поряд з експортом підприємницького капіталу дедалі більшу питому вагу набуває експорт позичкового капіталу, особливо до країн, що розвиваються, та постсоціалістичних країн.

5.          Широкого розвитку набуває надання ТНК прямих дов­гострокових іноземних інвестицій і новітніх технологій своїм філіям та дочірнім підприємствам, що дає можливість ТНК три­мати у своїх руках управління останніми без володіння конт­рольним пакетом акцій.

6.           Значні зміни відбуваються в експорті капіталу і за фор­мами власності: якщо в 60-х роках XX ст. переважав експорт державного капіталу, у 70-ті роки між державним і приватним капіталами установилась певна рівновага, то наприкінці XX ст. — став переважати експорт приватного капіталу. Цьому сприяли різні чинники, в тому числі система податкових стимулів, різноманітні гарантії й компенсації тощо.

При ввезенні до країни інвестицій для іноземних підприємців особливого значення набуває інвестиційний клімат у ній. До нього відносять:

—       політичну й економічну стабільність;

—       науково-технічний рівень;

—       законодавчу базу, пільги тощо.

26.  4. Міжнародні валютні відносини. Валютний курс Важливою складовою ланкою світового господарства є міжнародні валютні відносини. Їх функціонування і розвиток пов’язані з обслуговуванням усього комплексу економічних зв’язків, що складаються між окремими країнами, юридични­ми суб’єктами ринку і приватними особами. Йдеться про об­слуговування зовнішньої торгівлі, вивіз капіталу, надання по­зичок і кредитів, науково-технічний обмін, розвиток туризму, інші державні та приватні відносини.

Розвиток валютних відносин зумовлено об’єктивними пе­редумовами — удосконаленням міжнародного поділу праці та спеціалізації виробництва, інтернаціоналізацією всього комп­лексу виробничого відтворення та суспільно-політичного жит­тя народів. Визначальний вплив на поглиблення їх справляє формування на світовому ринку інтернаціональної вартості товарів і послуг, розвиток на цій основі інтернаціоналізації гро­шових відносин.

Валютна система — це певна форма організації валютних відносин. Розрізняють національну, міжнародну (регіональну) та світову валютні системи.

Національна валютна система—це державно-правова форма організації валютних відносин даної країни з іншими країнами та міжнародними економічними і політичними структурами. Вона визначається національним законодавством з урахуванням норм 354

міжнародного права. Основними елементами національної валют­ної системи є:

—                     національна валюта — грошова одиниця країни (в Ук­раїні — гривня);

—                     склад, режим формування та використання золотова­лютних резервів;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 185 186 187 188 189 190191 192 193 194 195  ... 220