Таким чином, на стан економіки та зайнятість негативно впливає, насамперед, циклічне безробіття. Згідно із законом Оукена, якщо перевищення фактичного рівня безробіття над природнім становить 1 %, тоді виникає недовиробництво ВВП на 2,5 — 2,7 %. Закон Оукена водночас свідчить і про зворотний ефект. Він полягає у такому: якщо щорічний приріст національного продукту буде не меншим ніж 2,7 %, безробіття залишиться на природному рівні.
Серед соціально-економічних наслідків безробіття виділяють:
• Знецінення, недовикористання трудового потенціалу праці.
• Погіршення якості життя безробітних і членів їхніх сімей.
• Посилення тиску на рівень заробітної плати зайнятих працівників з боку конкуруючих сил на ринку праці.
• Збільшення затрат суспільства і окремих осіб на відновлення або зміну професіонального статусу і рівня продуктивності праці.
• Зростання кількості людей, схильних до дій, що суперечать прийнятим суспільним нормам і цінностям.
19. 3. Теорії зайнятості населення та безробіття
У політичній економії є ряд поглядів на проблеми зайнятості та безробіття. Зокрема, класики (А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. Мілль, А. Маршалл, А. Пігу) вважали, що ринкова система спроможна забезпечити повне використання ресурсів в економіці (у тому числі ресурсу праця). Повна зайнятість є нормою ринкової економіки, а вимушене безробіття в ринковій економіці неможливе.
Однак реальна дійсність свідчить, що безробіття набуває дедалі більших розмірів і врешті-решт стала хронічним супутником у ринковій економіці (зокрема, капіталістичної системи). У зв’язку з цим більшість економістів почали критикувати як тео- 244
ретичні постулати, так і основоположні принципи класичної теорії зайнятості.
За кейнсіанським поглядом, альтернативним класичному, вважається, що ринкова економіка не володіє механізмом автоматичного забезпечення повної зайнятості, що повна зайнятість — це швидше випадковість, а не закономірність. Тобто безробіття для капіталізму вільної конкуренції є закономірним явищем.
В історії економічної думки є погляд англійського економіста XIX ст. Т. Мальтуса, який у творі “Досвід про народонаселення” доводив, що людство на планеті розмножуються в геометричній прогресії, а виробництво засобів існування зростає в арифметичній прогресії. Тому з часом певна частина людей залишається без засобів існування, тобто є зайвими людьми.
У першому виданні праці Мальтуса було записано слідуюче: людина, яка прийшла в уже зайнятий світ і яку батьки неспроможні прогодувати, і працею якої, суспільство не може скористатися, не має права вимагати будь-якого прохарчування, тобто вона є зайвою на землі.
Свій внесок у теорію зайнятості і безробіття зробив К. Маркс. Він ввів так званий загальний закон нагромадження капіталу, суть якого зводилась до того, що безробіття ( звільнення працівників ) відбувається через впровадження досягнень НТП, заміну праці людини на працю машин. Відносна потреба в ресурсі “праця” зменшується, тому відбувається виштовхування дедалі більшої кількості зайнятих робітників із процесу виробництва, через що зростає так звана резервна армія праці, безробіття. Зростання безробіття в суспільстві веде до зубожіння з боку найманих працівників і зростання багатства з боку роботодавців. Історія довела помилковість цих уявлень.
Найбільший внесок у розробку теорії зайнятості зробили економісти-неокласики кінця XIX ст. Л.Мізес і А. Маршалл та їхні послідовники, які спирались на відповідні висновки представника класичної політичної економії початку цього ж століття Ж. Б. Сея. Вони дійшли висновку, що причиною неповної зайнятості є порушення рівноваги попиту і пропозиції на ринку праці. На їхню думку, рівновага порушується внаслідок надмірного зростання ціни праці — ставок заробітної плати. Якщо ціна праці перевищує ціну рівноваги, то на ринку праці з’являється надлишок ресурсу праця, тобто безробіття.
» следующая страница »
1 ... 123 124 125 126 127 128129 130 131 132 133 ... 220