Політична економія

Підприємство — економічно і юридично відокремлена ланка економіки, в

якій поєднується певний технологічний і суспільний спосіб виробництва ма

теріальних благ і послуг.

У межах підприємства як організаційної структури суспільно­го виробництва власники засобів праці й робочої сили поєднують свої виробничі ресурси для здійснення виробничої діяльності з ме­тою одержання доходів — прибутку, заробітної плати, дивідендів тощо.

У межах підприємств виробничі відносини реалізуються у та ких двох якостях:

1)                як техніко-технологічні відносини. Вони опосередковують первинне привласнення (володіння, використання) виробниками засобів виробництва, тобто створення благ і послуг. За своїм зміс­том це відносини обміну діяльністю та продуктами діяльності між працівниками підприємства (поділу і кооперації праці всередині підприємства, організації та управління виробництвом);

2)                 як соціально-єкономічні відносини. Їх структуру станов лять відносини власності на засоби виробництва (капітал) підпри­ємства, відносини купівлі власником підприємства факторів в;, робництва, відносини продажу продуктів праці та розподіл одержаного доходу. За своєю сутністю соціально-економічні відно­сини є відносинами вторинного привласнення — перетворення У свою належність власниками факторів виробництва відповідних часток доходу підприємства від реалізації товару. Конкретними економічними формами суспільно-економічних виробничих відно­син як відносин присвоєння власниками факторів виробництва, доходів від реалізації продукту підприємства с прибуток (присвою­ється власником майна підприємства), заробітна плата (присвою­ється найманим працівником як власником робочої сили), диві­денд (присвоюється власниками акцій), дохід підприємства (при­своюється власником підприємства без використання найманої праці) та ін. Тому ці категорії належать не до макро-, а до мікро- економіки.

У своїй єдності трудові (техніко-технологічні) та соціально- економічні відносини с виробничими відносинами володіння, роз­поряджання та використання факторів виробництва їх власника­ми, тобто діяльними відносинами власності. Саме через сукуп­ність цих відносин відбувається економічна реалізація правової форми власності, яка утворює юридичну основу конкретної еконо- міко-правової форми підприємства.

За своїм змістом (процесами та відносинами виробництва това­рів) підприємство є суто економічним суб'єктом, тому воно потре­бує правового оформлення щодо створення і функціонування. Йдеться про правове оформлення належності (власності) підпри­ємства певній особі (особам) і його відносин із працівниками і зов­нішніми господарюючими суб'єктами — відносин купівлі факторів виробництва та продажу своєї продукції, кредитних відносин тощо.

Підприємство як основна організаційна ланка підприємниц­тва є самостійним господарюючим суб'єктом. Самостійність у прийнятті господарських рішень — одна з основних умов його ді­яльності як товаровиробника. Для цього воно формує майно — ос­новні та оборотні фонди, якими володіс, користується і розпоря­джається на правах власності або повного господарського відання.

Основними ознаками, що характеризують підприємство як ор­ганізаційну ланку підприємництва, є:

—                технологічна і територіальна відособленість сукупності засо­бів виробництва і робочої сили. Фактори виробництва (праця, зем­ля, капітал) функціонують і розвиваються лише в межах конкрет­них підприємств. Кожне з них мас різні фактори виробництва і по-різному їх комбінує. Наприклад, металургійний комбінат і швейна фабрика використовують абсолютно різні обладнання, тех­нології виробництва, сировину, а працівники мають різні професії. Із цих позицій підприємства можна розглядати як технологічне поєднання факторів виробництва, оскільки всі вони спеціалізу­ються на виробництві конкретних товарів, по-своєму поєднуючи фактори виробництва. Виробничі процеси у межах кожного з них набувають завершеності в їх кінцевому результаті — продукті;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 292 293 294 295 296 297298 299 300 301 302  ... 452