1. Природно-історична модель. Застосовувалась під час тривалих ринкових перетворень у таких країнах «ортодоксального» капіталізму, як Голландія, Великобританія, США. Етап формування ринкової системи тривав тут понад 200 років. Це було можливо тільки в тому разі, якщо країни мали колонії або вільні території, тобто можливість екстенсивного росту протягом тривалого періоду. Елементи ринкової системи, що центральною фігурою мала вільного підприємця, формувалися поступово. Ринкове, конкурентне середовище сприяло запровадженню принципів ефективного господарювання, правил «ринкової гри», тобто досягненню раціональності та збалансованості. Державі в цій моделі відводилась другорядна роль.
2. Державна модель. Ця модель переходу до ринку була характерна для Італії, Німеччини та Японії після Другої світової війни, а також для Росії кінця XIX — початку XX ст. Вона була зумовлена низьким рівнем порівняльної конкурентоспроможності вітчизняного виробництва у цих країнах, що змусило їх шукати шляхів Прискореної побудови ринку за умови державної підтримки власного виробника. Державна власність, державні замовлення у приватному секторі, державна політика підтримки (податкові пільги, субсидії та імпортні квоти) позитивно і в найкоротший час (10—15 років) відобразились у зростанні конкурентоспроможності вітчизняних виробників, у переході до ринкових форм господарювання.
3. Зовнішньоекономічна модель. Така модель переходу до ринку продемонстрована Південною Кореєю, Гонконгом, Тайванем, Сінгапуром, Індонезією, деякими країнами Близького Сходу, їх економіка свідомо була підпорядкована орієнтації на експорт, залучення іноземних інвестицій, пристосування до умов світового ринку з його кон'юнктурою і рівнем цін. Державна підтримка надавалась тим вітчизняним підприємствам, які розширювали експортне виробництво, використовуючи як перевагу низький рівень заробітної плати в цих країнах, що давало змогу зменшити виробничі витрати. Згідно із зовнішньоекономічною моделлю на економіку цих країн суттєво впливають вимоги якості й стандартів світового ринку, саме тому вона стає залежною від нього, вразливою до змін у світовій кон'юнктурі. '
Ці моделі побудови ринкової системи відображають можливі шляхи поєднання загальних закономірностей ринкових перетворень із необхідністю врахування національних особливостей у процесі переходу до ринку окремої країни.
Сучасні моделі ринкового господарства. Кожній країні властиві певні особливості й підходи до формування ринкових умов господарювання, на основі яких виокремлюють американську, німецьку, шведську, французьку, японську, південнокорейську і китайську моделі ринкової економіки.
Американська модель (ліберальна модель капіталізму). Вона характеризується малою питомою вагою державної власності (до 10 %); мінімальним регулюючим впливом держави на економіку; заохоченням підприємництва; значною диференціацією доходів різних верств населення (15 : 1), а також працівників фірми (зокрема, глави фірми і працівників 110 :1); забезпеченням прийнятного рівня життя для малозабезпечених верств населення.
Німецька модель (модель соціальної ринкової економіки). Її особливостями є: сильний вплив держави на економіку, особливо у вирішенні соціальних проблем; планування основних макроеко- номічних показників; реалізація принципу соціального партнерства; автономія центрального банку; порівняно невеликий (6:1) розрив у рівні доходів різних верств населення, глави фірми і працівників (23 : 1).
Шведська модель. До її характерних особливостей належать: соціальна спрямованість; скорочення майнової нерівності; турбота держави про малозабезпечені верстви населення; її активна роль у забезпеченні економічної стабільності, ціноутворенні і перерозподілі доходів; велика питома вага державного сектору, низький рівень безробіття.
» следующая страница »
1 ... 238 239 240 241 242 243244 245 246 247 248 ... 452