Зовнішні (прямі) витрати виробництва. Це витрати на ресурси, отримані за ринковими цінами на стороні: наймання робітників, придбання сировини, матеріалів, палива, сплата відсотків за кредит, платежі за страхування, оренду транспорту тощо. Визначивши головну мету виробництва, підприємство порівнює результати від продажу продукції з прямими, зовнішніми витратами. У цьому разі воно отримує так званий розрахунковий прибуток. Однак реальні його витрати будуть набагато більшими, оскільки включають в себе і непрямі внутрішні витрати.
Внутрішні (приховані, неявні) витрати виробництва. Витрати підприємством власних, раніше придбаних ресурсів.
Пов'язані вони з використанням виробничих ресурсів, власниками яких є фірма і які вже не потрібно купувати на стороні. Це виробничі будівлі, власні кошти, виконані фірмою роботи. Внутрішні витрати виробництва обов'язково включають у загальні витрати, інакше можна отримати спотворений показник прибутку. З погляду підприємця (фірми) внутрішні витрати дорівнюють грошовим платежам, які можна одержати за власні ресурси, реалізувавши найефективніший з альтернативних способів їх застосування. У бухгалтерській звітності фірми внутрішні витрати не відображають.
У господарсько-економічній діяльності доводиться враховувати такий чинник, як неповернені витрати — витрати, відмова від яких і компенсація за які неможливі. До них належать окремі показники постійних витрат, які неминучі навіть тоді, коли фірма покинула ринок і припинила комерційну діяльність. Вони безумовно впливають на прийняття фірмою рішень.
Кожний з видів витрат змінює структуру вартості товарів. Як відомо, вартість (Ж) відображається класичною тричленною структурою — С + (V + т). У цій формулі новостворена вартість (У+ т) відокремлена від тієї частки вартості, що втілює перенесену вартість спожитих засобів виробництва (С).
У процесі виробництва не весь авансований постійний капітал (вартість засобів виробництва, що переноситься конкретною працею робітників без змін на вироблений продукт) споживається протягом року. Споживання його відбувається поступово, частинами, за мірою зношування на показник річної амортизації.
Оборотний капітал (капітал, вартість якого повертається протягом одного кругообороту), навпаки, включається зразу в кругооборот капіталу і протягом року може зробити декілька оборотів, якщо виготовлення продукції займає менше року. За критерієм обороту вартості капіталу його витрати будуть визначатися за формулою К = Ам + Кобор' п, де Ам- сума амортизації; Кобор — показник оборотного капіталу, п — кількість його оборотів за рік.
Водночас у структурі вартості товару виокремлюють й інші витрати виробництва, внаслідок чого змінюється її структура:
Ж=(К + К )+ ш;
Ж=(Аи + К&р) + ш;
Ж=(АМ + Ко6о, + % +ПД + Я),
Де Кс — постійний капітал; К — змінний капітал; % — відсоток на капітал; ПД — підприємницький дохід або заробітна плата за Управління фірмою; Я — рента за землю.
За змістом усі три формули складаються з тих самих елементів, що й формула вартості С + (V + т), але їх відокремлення Різне. Якщо за сутністю додаткова вартість є функцією змінного капіталу, то в разі виокремлення витрат виробництва додаткова вартість є функцією витрат капіталу: т = /(Кс + К); т — =/(Аи + Ко6ор); ш = /(Ат + К6ор + % + ПД + Я). У цих формулах додаткова вартість набуває форми прибутку (Р) в різних його модифікаціях: прибутку на авансований капітал, прибутку на спожитий капітал, прибутку на обов'язкові (змінені) витрати капіталу.
Сутність промислового прибутку
За товарної форми виробництва прибуток є однією з найважливіших категорій, що віддзеркалює мету і мотивацію поведінки будь-якого виробника, найважливішим показником кінцевих фінансових результатів виробничо-господарської діяльності фірми, головною і основною метою підприємницької діяльності, одним із критеріїв ефективності виробництва. Від розміру прибутку залежить фінансовий стан підприємства, можливість формування фондів розвитку виробництва і соціальної сфери, матеріального заохочення працівників тощо.
» следующая страница »
1 ... 151 152 153 154 155 156157 158 159 160 161 ... 452