Підприємництво в умовах ринку

3.Економія виробничого капіталу за рахунок нарощування прибутку.

4. Підвищення надійності товарообмінних операцій.

5.Підвищення ефективності здійснення зовнішньоторговельних операцій.

6.Підвищення конкурентноспроможності експортних товарів.

7.Підвищення ефективності збуту експортних товарів.

Комерційний успіх торговельно-посередницької фірми на світовому

ринку залежить від взаємовідносин з виробником товару. Положення посередника на ринку має певне протиріччя: з одного боку, він як повноправний представник принципала залежить від нього, з іншого - він повинен мати достатній рівень самостійності. Залучення торговельного посередника, в послугах якого, як правило, зацікавлена фірма-експортер, дає змогу:

-      запобігти інвестуванню значних коштів в організацію збутової мережі на території країни-експортера або за кордоном;

-      збільшити прибуток за рахунок продажу товару на іноземному ринку в моменти поліпшення кон’юнктури за вищими цінами;

-      звільнити експортера від багатьох операцій, пов‘язаних з реалізацією товару (доставка до країни-імпортера, сортування, пакування і т.ін.);

-       скористатися капіталом торговельно-посередницьких фірм для фінансування угод як на основі короткотермінового, так і середньотермінового кредитування;

-      проникнути на регіональні ринки деяких товарів, що майже монополізовані торговими посередниками і є недосяжними для встановлення прямих контактів зі споживачами.

Однак збут через торговельно-посередницькі фірми має й певні недоліки, які в основному полягають у втраті експортером безпосередніх контактів зі

споживачами на зарубіжних ринках. Тому до посередника в міжнародній торгівлі висуваються вимоги, що і визначають його вибір:

1.  Потенційний посередник не повинен представляти на цій території іншу іноземну або національну фірму, яка виробляє аналогічний товар.

2.   Можливий партнер повинен мати адекватну матеріально-технічну базу.

3.  Посередницька фірма повинна мати стабільний фінансовий стан, бездоганну ділову репутацію.

4.   Залежно від характеру взаємодії між експортером і торговим посередником і функцій, які виконує торговий посередник, розрізняють: торгівельні, комісійні, агентські й брокерські операції.

5.  Торгівельні здійснюються торговим посередником від свого імені та за свій рахунок. Торговий посередник самостійно виступає стороною договору як з експортером, так і кінцевим покупцем, і стає власником товару після його оплати.

Таким чином, міжнародному посередництву в ЗЕД відводиться особлива роль, котра полягає в підвищенні дієвості експортно-імпортних операцій.

Посередники, що діють на міжнародних ринках, поділяються на такі категорії:

□    комерційні представники: виконують доручення суб’єктів ЗЕД з пошуку комерційних партнерів, представляють їх інтереси при укладанні зовнішньоекономічних контрактів;

□    комісіонери: сприяють за дорученням суб’єктів ЗЕД збуту й купівлі товарів шляхом укладання зовнішньоекономічних контрактів від власного імені та за рахунок клієнта;

□    довірчі особи: сприяють за дорученням суб’єктів ЗЕД збуту й купівлі товарів шляхом укладання зовнішньоекономічних контрактів, але від імені й за рахунок клієнтів (довірителей);

□    агенти: особа або організація, які приймають на себе певні зобов'язання по контракту, укладаючи їх як від власного імені, так й від імені та за рахунок клієнта;

□    дистриб’ютери: оптові торговці, що збувають товари продавців шляхом укладання зовнішньоекономічних контрактів, отримуючи при цьому посередницьку винагороду.

Розрізняють два види торгівельних операцій. До першого належать операції, в яких торговий представник стосовно експортера виступає як покупець. Він стає власником товарів і може реалізувати їх на свій розсуд на будь-якому зарубіжному ринку.

 

« Содержание


 ...  229  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я