При визначенні величини фондів часу роботи устаткування і робітників розрізняють такі види фондів:
- календарний річний фонд часу - повна кількість годин у році;
- номінальний річний фонд часу роботи Рн - кількість годин у році у відповідності з режимом роботи і характеристикою виробництва (без врахування втрат);
- дійсний (ефективний) річний фонд робочого часу устаткування Р - це номінальний фонд, в якому враховані планові простої устаткування, пов’язані із перебуванням його в ремонті.
Номінальний фонд робочого часу визначається за формулою:
Р = [ - (Д, + Д, >]х X 2 - С,
де Дк - кількість календарних днів у році;
Де - кількість вихідних днів у році;
Д, - кількість святкових днів у році;
Рм - тривалість робочої зміни, год.;
2 - кількість змін;
С - сумарна кількість годин, на які скорочені робочі зміни перед святами.
Дійсний річний фонд часу роботи одиниці устаткування визначається за формулою:
р,у= Рн х к,,
де кв - коефіцієнт корисного використання устаткування.
Коефіцієнт корисного використання враховує запланований відсоток втрат часу для ремонту і визначається за формулою:
а„
к„ = 1
в 100
де ар - запланований відсоток втрат часу для ремонту (приймається рівний
3>.
Ефективний річний фонд робочого часу робітника визначається за формулою:
рд.р. _ К х кн,
де кн - коефіцієнт, що враховує використання номінального фонду через невиходи на роботу по поважним причинах.
кн _ 1 - ан
100
де ан - втрати від номінального фонду часу через невиходи на роботу, % (ан =10 12%) .
Розрахунок потреби у обладнанні
При здійсненні техніко-економічного обґрунтування слід чітко визначити потрібну кількість усіх типів обладнання.
Необхідна кількість обладнання визначається за формулою:
Т х В
С шт р
60 х Фр х т х Кв
де С - розрахункова кількість обладнання, одиниць;
Тшт - трудомісткість обробки деталей за визначеним видом операції, хв.;
Вр - річний випуск (програма), шт.;
Фр - дійсний річний фонд роботи верстату в 1 зміну, год.;
т - кількість робочих змін;
Кв - коефіцієнт виконання норм.
Кількість обладнання визначається за кожною технологічною операцією та заокруглюється в більшу сторону із врахуванням встановлених нормативів. Визначається загальна потреба в обладнанні.
Коефіцієнт завантаження обладнання визначається, як відношення розрахункової чисельності верстатів до прийнятої:
к С
С
пр
де С - розрахункова кількість обладнання встановленої категорії (свердлильне, фрезерне, стругальне і т. ін.);
Спр - прийнята кількість обладнання цієї категорії.
Після зазначених розрахунків визначається середнє завантаження наявного обладнання.
Загальний коефіцієнт завантаження обладнання для серійного виробництва повинен бути не менше 0,87, для крупносерійного - 0,75.
Результати розрахунків зводяться у таблицю 4.
|
Таблиця 4 Потреба у обладнанні_______________________
Похожие книги
|