Органи державної виконавчої влади, які здійснюють державний нагляд за діяльністю з підвищеною небезпекою для населення та/чи довкілля, а також за аспектами, зв’язаними з безпекою праці, захистом навколишнього природного середовища, безпечністю будь- якої продукції (процесів чи послуг) для життя, здоров’я і майна населення, розробляють, затверджують, видають та розповсюджують нормативні документи (зводи правил, регламент, технічні регламенти) у межах їх компетенції.
Формування несуперечливих у правовому відношенні механізмів забезпечення додержання вимог законодавства доцільно здійснювати в таких напрямах:
> розроблення законодавчих актів для конкретних груп та (або) видів продукції чи послуг. Ці законодавчі акти мають визначати особливості (або більш жорсткі умови чи вимоги, ніж це прийнято в основоположних законах проведення для даної продукції чи виду діяльності) робіт із стандартизації, метрологічного забезпечення та сертифікації;
> розроблення законодавчих актів, що встановлюють конкретні числові значення (або інтервали) шкідливого впливу, які мають місце під час виробництва продукції, робіт та надання послуг.
Отже, законодавчі акти прямої дії, як найбільш авторитетна форма державного регулювання безпеки і якості продукції та послуг, мають застосовуватись у взаємодії з технічними регламентами, затвердженими органами виконавчої влади, і стандартами.
Глосарій основних понять і термінів із стандартизації
Агрегатування — створення різноманітних об’єктів шляхом компоновки з обмеженої кількості стандартних елементів.
Взаємозамінність — придатність одного виробу, процесу, послуги для використання замість іншого виробу, процесу, послуги з метою виконання одних і тих самих вимог.
Випереджувальна стандартизація — це стандартизація, при якій встановлюються підвищені щодо вже досягнутих на практиці норми і вимоги до об’єктів стандартизації, які, згідно з прогнозами, будуть оптимальними в майбутньому.
Галузь стандартизації — сукупність взаємопов’язаних об’єктів стандартизації.
Державна система стандартизації — це система, яка визначає основну мету і принципи управління, форми та загальні організаційно-технічні правила виконання всіх видів робіт із стандартизації.
Комплекс (система) стандартів — сукупність взаємопов’язаних стандартів, що належать до певної галузі стандартизації і вста-
новлюють взаємопогоджені вимоги до об’єктів стандартизації на підставі загальної мети.
Комплексна стандартизація — це стандартизація, при якій здійснюється цілеспрямоване і планомірне встановлення і використання системи взаємопов’язаних вимог як до самого об’єкта комплексної стандартизації загалом, так і до його основних елементів з метою оптимального вирішення конкретної проблеми. Домінуючим методом, за допомогою якого здійснюється системний підхід до робіт з комплексної стандартизації, є розробка програм комплексної стандартизації.
Міждержавний стандарт (ГОСТ) — стандарт, прийнятий країнами СНД, що приєдналися до Угоди про проведення погодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації, і який застосовується ними безпосередньо.
Міжнародна стандартизація — стандартизація, участь в якій є відкритою для відповідних органів всіх країн.
Міжнародний стандарт — стандарт, прийнятий міжнародною організацією із стандартизації.
Національна стандартизація — стандартизація, яка здійснюється на рівні однієї конкретної держави.
Національний стандарт — стандарт, прийнятий національним органом із стандартизації однієї держави.
Нормативний документ — документ, що встановлює правила, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їх результатів.
» следующая страница »
1 ... 52 53 54 55 56 5758 59 60 61 62 ... 148