Основи стандартизації, сертифікації та ідентифікації товарів

За заявкою виробника чи постачальника роботи з оцінки від­повідності згідно з зазначеним “Порядком...” можуть здійснювати органи з добровільної сертифікації, зареєстровані відповідно до ДСТУ 3416-96, органи з сертифікації, акредитовані в Системі УкрСЕПРО, чи органи з добровільної сертифікації, акредитовані на відповідність ДСТУ ЕК 45011-98, ДСТУ ЕК 45012-98.

3.2.      Мета, форми та способи підтвердження відповідності

Обов’язкову сертифікацію продукції запроваджено в Україні у 1993 році. Як інструмент захисту споживача від недоброякісних і не­безпечних товарів, що надходять на ринок України, сертифікація відіграє свою позитивну роль. Наразі сертифікація залишається єдиним засобом підтвердження відповідності в Україні.

Враховуючи цілі, визначені Угодою про партнерство і співро­бітництво між Україною та Європейським Союзом і прагненням України до вступу до ГАТТ/СОТ, розвиток національної системи підтвердження відповідності має йти у напрямі її гармонізації з міжнародними нормами і правилами, тобто не лише шляхом удоско­налення обов’язкової сертифікації, але й запровадження інших форм підтвердження відповідності.

Діяльність з підтвердження відповідності спрямована на:

>                запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров’я та майна громадян і навколишнього природного середовища;

>                запобігання виникненню на народногосподарських об’єктах надзвичайних ситуацій природного або техногенного по­ходження;

>    забезпечення сумісності та взаємозамінності продукції;

>    забезпечення раціонального використання всіх видів ресурсів;

>    сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;

>                створення сприятливих умов для участі об’єктів підпри­ємницької діяльності в міжнародному економічному, науково- технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.

Виробник (постачальник) може засвідчити відповідність про­дукції нанесенням на продукцію національного знака відповідності. Право маркувати продукцію національним знаком відповідності має надаватись у разі:

>                застосування у встановленому порядку декларації про відпо­відність;

>                отримання у встановленому порядку сертифіката відповідності державної системи сертифікації.

Проте в світовій практиці, зокрема в країнах Європейського Союзу, щодо різних видів продукції встановлюється кілька можливих форм та способів підтвердження відповідності, з яких можливо зробити вибір.

Форми та способи підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері встановлюються на основі модульного підходу (за аналогією з модулями, що застосовуються в Європейському Союзі). Залежно від ступеня небезпечності та специфіки продукції її відповідність встановленим вимогам може бути підтверджена шляхом здійснення сертифікації продукції за відповідною схемою або тільки декларуванням відповідності продукції постачальником.

Декларування відповідності є найбільш простою формою під­твердження відповідності, яка може застосовуватися для деяких видів продукції. Порядок застосування такої форми підтвердження відповідності має встановлюватися окремими законодавчими актами. Державний контроль та нагляд за наявністю декларації про відповідність та за додержанням задекларованих вимог здійснюють уповноважені на це органи у межах визначеної компетенції.

Сертифікація є однією з достовірних форм підтвердження відпо­відності для продукції, що є небезпечною для життя, здоров’я та майна громадян і для навколишнього природного середовища [27]. Сертифікація в законодавчо регульованій сфері проводиться виключно в державній системі сертифікації.

 

« Содержание


 ...  60  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я