Основи менеджменту. Практикум

3.             Вибір критеріїв діагностики та оцінки існуючих і проектних структур управління

При дослідженні будь-якого явища, крім якісної його оцінки, необхідно мати ще й кількісний його опис, застосовуючи певний математичний апарат.

H.      І.          Кабушкін у підручнику «Основи менеджмент» при оцінці рівня організаційної структури будь-якого підприємства пропо­нує використовувати такі показники:

I.   Коефіцієнт ланковості (ланкою вважаються відділи, бюро, структурні підрозділи, а також окремі спеціалісти, які виконують відповідні функції управління, або їх частини; до ланок також відносять менеджерів, які здійснюють регулювання та координа­цію діяльності декількох структурних підрозділів):

С

л.ф.

Кл =

С ⁹

л .оп.

де К_л - коефіцієнт ланковості;

С.ф - фактична кількість ланок на даному підприємстві;

С_лоп - оптимальна кількість ланок на підприємстві, яке об­ране за базовий варіант.

Аналізуючи кількісні дані коефіцієнта ланковості, можна зро­бити такі висновки:

•          якщо коефіцієнт ланковості близький до 1 (зліва чи спра­ва), то кількість ланок на підприємстві, що аналізується, також наближається до оптимальної кількості ланок;

•          якщо К_л < 1, то це свідчить про те, що на даному підпри­ємстві ланки виконують цілу низку певних функцій, що може не­гативно впливати на діяльність організації в цілому. Виходячи з цього, необхідно збільшити кількість ланок через поділ великих підрозділів на більш дрібні;

•          якщо К_л > 1, ситуація прямо протилежна тій, що описана вище, тобто на підприємстві організаційна структура занадто роз­галужена, ланки високоспеціалізовані; у такій ситуації доцільним стане об’єднання певних дрібних ланок у більші, що дозволить коефіцієнту ланковості наблизитись до 1(К_л ^ 1).

2.  Коефіцієнт централізації управління.:

К» = —Ст—

^ц — + — ,

де К_ц - коефіцієнт централізації управління;

С_Т - кількість працівників топ-менеджменту (вищий рівень управління);

С_м - кількість працівників мідл-менеджменту (середній рівень управління).

Чим менший коефіцієнт від 1, тим більший ступінь децентралі­зації на підприємстві.

3.Коефіцієнт територіальної концентрації:

—

_К = ^{П Т} .

Б ’

де К_ТК - коефіцієнт територіальної концентрації;

С - кількість підприємств даного типу, які діють в одно­му регіоні;

Б - площа даного регіону.

4. Коефіцієнт керованості:

к =

^{К Ф}К ’

де К_К - коефіцієнт керованості;

Н_К - середня норма керованості для управлінців відповідно­го рівня (для керівників вищої ланки - 6-8 чоловік, в окремих ви­падках 10-12, для керівників нижчої ланки - 20-25 чол.);

Ф_К - фактичний рівень керованості на підприємстві.

Коефіцієнт керованості свідчить про ефективність використан­ня управлінського персоналу. Так, при значенні К_К <1 на підпри­ємстві відчувається нестача управлінських кадрів, оскільки фактична норма керованості значно розширена. К_К >1 свідчить про надто роз­галужений управлінський апарат, оскільки кожен управлінець у своє­му підпорядкуванні має невелику кількість підлеглих.

5.Коефіцієнт зайнятості персоналу в апараті управлін­ня:

К₃ = —^С^

³ — ,

ПВП

де К₃ - коефіцієнт зайнятості персоналу в апараті управління;

С_у - чисельність апарату управління;

С_ПВП - чисельність промислово-виробничого персоналу.

Цей показник характеризує питому вагу управлінського персо­налу в загальній кількості ПВП.

6.Коефіцієнт дублювання функцій:

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 63 64 65 66 67 6869 70 71 72 73  ... 310