У - час на відпочинок і особисті потреби, % від іоп;
де К - коефіцієнт, який враховує затрати підготовчо-заключного часу на одиницю продукції;
Тпз - підготовчо-заключний час у зміну;
Тзм - тривалість зміни.
Нормування часу керівників та їх виконавців призначене для визначення трудомісткості й ступеня складності робіт, які ними виконуються. При нормуванні часу використовують методи вивчення затрат робочого часу спостереженням (фотографії та само- фотографії робочого дня, хронометраж і метод миттєвих спостережень). Виявлені цими методами норми часу використовуються при встановленні для виконавців норм виробітку, норм обслуговування, норм керованості тощо.
Діагностика робочого часу
Багато хто з підприємців і керівників часто повторюють: «час - гроші». І дійсно: значення цього фактора навряд чи можна переоцінити. Час - це унікальний ресурс. Його не можна накопичити, як гроші або сировину. Хочемо ми чи не хочемо, але ми повинні витрачати його за твердою ціною - 60 секунд за хвилину. Його не можна ввімкнути або вимкнути, замінити або відшкодувати. Як і з будь-яким іншим ресурсом, з часом можна поводитися або ефективно, або погано. Пітер Друкер зазначив: «Запас часу нескінченно малий, і якщо ви не в змозі управляти ним, то вам не вдасться управляти нічим іншим». Тому кожен керівник повинен багато уваги приділяти підвищенню ефективності організації праці як виконавців, так і своєї власної, через раціональне використання робочого часу. Для цього потрібно, насамперед, всебічне вивчення затрат робочого часу, яке допоможе удосконалити організацію праці, дозволить визначити норми часу, сприятиме виявленню кращих методів виконання роботи працівниками, встановленню причин втрат робочого часу, їх усуненню тощо. Для встановлення затрат робочого часу працівників керівники найчастіше використовують хронометраж та фотографування.
Хронометраж - метод вивчення затрат робочого часу ручних і машинно-ручних елементів, які багаторазово повторюються шляхом їх спостереження й виміру.
Хронометраж використовується для встановлення нормативів оперативного часу, вивчення й поширення ефективних методів виконання роботи, проектування раціонального складу операції, виявлення причин невиконання норм окремими працівниками. Застосування хронометражу економічно виправдане тільки в крупно-серійному та масовому виробництві у зв’язку з великою трудомісткістю його проведення.
Хронометраж може бути суцільним або вибірковим і проводиться за допомогою різного роду вимірювальних приладів (секундомірів, хронометрів, спеціальної фото- і кіноапаратури).
Проведення хронометражу складається із підготовки до хронометражу, спостереження та замірів часу, обробки хронометражних спостережень, їх аналізу й висновків.
Підготовка до спостереження містить в собі: вибір робочого місця для хронометрування, розчленування операції на її складові елементи; визначення фіксажних точок елементів операції; встановлення найважливіших факторів, що впливають на тривалість кожного елемента і потрібної кількості замірів; підготовку документації.
Фіксажні точки - це момент часу, який вказує на початок елементу операції (початкова фіксажна точка) і кінець його (кінцева фіксажна точка). Кінцева фіксажна точка попереднього елементу операції є початковою фіксажною точкою наступного елементу.
Щоб одержати вірогідні дані, варто зробити велику кількість спостережень.
У таблиці 25 наведені вихідні дані для визначення потрібної кількості спостережень.
Усі спостереження заносяться у спостережний лист хронометражу (табл. 26).
Результати хронометражу обробляються та аналізуються. Одержаний ряд замірів називається хронометражним рядом. Кожний хронометричний ряд має коливання за величиною замірів, відносні розміри цих коливань характеризують ступінь його стійкості, яка визначається коефіцієнтом стійкості хронометричного ряду КсГ Цей коефіцієнт становить відношення максимальної тривалості заміру їтх ряду до мінімальної його величини ітП, яка визначається коефіцієнтом стійкості хронометричного рядка КсГ
» следующая страница »
1 ... 274 275 276 277 278 279280 281 282 283 284 ... 310