Основи менеджменту. Практикум

З точки зору нормування весь робочий час поділяється на нор­мований та ненормований, що й визначає склад норми часу.

До нормованого належить весь час роботи, виконання якої пе­редбачено управлінськими функціями, час перерв, передбачених в управлінні, а також час на відпочинок та особисті потреби.

Решта часу - час роботи, який не обумовлений виконанням безпосередніх обов’язків, перерви у зв’язку з порушенням нормаль­ного процесу управління або трудової діяльності - належить до ненормованого. Такі затрати часу в норму не включаються.

Використовуючи прийняту класифікацію затрат нормованого робочого часу, склад норми часу можна знайти за такою форму­лою:

ї = ІП-З + *ОП + ^ОБ + ^ОС ,                           ⁽¹⁾

де ї_П-З - підготовчо-заключний час;

ї_ОП - оперативний, основний, допоміжний час; ї_ОБ - час на обслуговування робочого місця;

ї_ОС - регламентований час на відпочинок та особисті потреби.

Структура норми часу на одиницю обсягу управлінських робіт наведена на малюнку 20.

Мал. 20. Структура норми часу

Усі перераховані види затрат робочого часу встановлюються (крім підготовчо-заключного) на операцію управління і в сумі складають норму штучного часу. Таким чином, норма часу складається з двох основних частин - норми підготовчо-заключного і норми штучного часу. Норму штучного часу можна виразити формулою:

*ш = ^ОП + ^ОБ + ^ОС .                               ⁽²⁾

Якщо нормативи часу на обслуговування, відпочинок і особисті потреби даються укрупнено, у вигляді загального відсотка, то формула норми штучного часу буде така:

= ^ІОП⁽¹ + —),                                           ⁽³⁾

де у - час на обслуговування, відпочинок та особисті потреби, % ^від і_оп.

Так само керівник може визначити норми часу на технологіч­ну операцію або виготовлення одиниці (штуки) виробу для праці­вників у виробництві.

В організації виробництва існує потрібна класифікація затрат робочого часу і структура норм часу для працівників, зайнятих у виробництві. При визначенні норм часу на виконання технологі­чної операції або виготовлення одиниці продукції слід враховува­ти тип виробництва.

Розрахунковий вираз норми штучного часу для масового та крупносерійного виробництва:

п - кількість деталей у партії, які обробляються з однієї на­ладки.

(9)

К_пз =■

- +1

■ + і_о

(4)

100

^і ш ^іоп + ^ім

100

При менш точних розрахунках і для серійного виробництва:

СС + У

*Ш = *оп+ ₁₀₀ ) .                                         (5)

ЇХ

100

Якщо нормативи часу на обслуговування, відпочинок і особисті потреби працівника даються збільшено, у вигляді загального відсотка, що часто відбувається в одиничному виробництві, то:

(6)

^ІШ ^Іоп І ¹ +

У серійному виробництві підготовчо-заключний час встанов­люється на партію, і тоді повна норма на одиницю продукції (норма штучно-калькуляційного часу):

п-З

(7)

^імк ^і Ш + -

П

Ї1

100

В одиничному виробництві підготовчо-заключний час має най­більшу питому вагу, і норма на нього включається в науково об­грунтовану норму таким чином:

(8)

^ІШК ^Іоп І ¹ +

де І

._ш норма штучного часу; і_м - машинний час;

а₁ - час на технічне обслуговування робочого місця, % від основного часу;

в - час на організаційне обслуговування робочого місця, %

^від ^іоп;¹

а - час на обслуговування робочого місця, % від і_оп; і_шк - норма штучно-калькуляційного часу;

У - сумарний час на обслуговування робочого місця, відпо­чинок і особисті потреби, % від і_оп;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 273 274 275 276 277 278279 280 281 282 283  ... 310