Застосовуючи функціональний підхід, абстрагуються від об’єктів, що виконують подібні функції, начебто вони не існують, чи від майбутніх потреб. Цей підхід повинен застосовуватися в сукупності з відтворювальним підходом, тому що для задоволення потреб потрібно створити фізичний або якийсь інший об’єкт.
Функціональний підхід, разом з іншими підходами, дозволяє ведучим фірмам світу бути завжди попереду.
Функціональний підхід реалізується в методах функціонально-вартісного аналізу (ФВА).
Функціонально-вартісний аналіз - метод системного дослідження об’єктів (виробів, процесів, структур тощо), спрямований на оптимізацію співвідношення між корисним ефектом і сукупними витратами ресурсів за життєвий цикл об’єкта, який застосовується за призначенням.
Процесний підхід був вперше запропонований прихильниками школи адміністративного управління, які намагалися визначити функції менеджменту. Проте вони розглядали ці функції як незалежні одна від одної. На противагу цьому процесний підхід розглядає функції управління як взаємопов’язані.
X
Ситуаційний підхід до управління
х:
|
Особливості |
/ Методологія / / ситуаційного підходу / / / |
|
|
|
1 |
|
Ситуаційний підхід вніс великий вклад у теорію управління,, використовуючи можливості прямого прикладення науки до конкретних ситуацій та умов
Менеджер повинен бути знайомий із засобами професійного управління, які довели свою ефективність, тобто знання процесу управління,
індивідуальної та групової поведінки, системного аналізу, методів планування і контролю та кількісних методів прийняття рішень
Управління розглядається як процес, так як робота по досягненню цілей за допомогою інших - це серія безперервних взаємопов’язаних дій. Ці дії, кожна з яких також є процесом, називають управлінськими функціями. Сума всіх функцій являє собою процес управління.
Процесний підхід до управління відображає прагнення теоретиків і практиків менеджменту інтегрувати всі види діяльності за рішенням управлінських проблем у єдиний ланцюжок, розірваний у результаті «надмірного захоплення» функціональним підходом, за якого кожна з функцій розглядається поза зв’язком з іншими. При цьому увага фокусується на взаємозв’язку окремих дій, кожна з яких, у свою чергу, є процесом. Таким чином, управління - це управлінські функції, що динамічно змінюються в просторі й часі, які зв’язані між собою. Метою їх є вирішення проблем і задач організації.
Новий підхід у дослідженнях і в системі підготовки управлінських кадрів втілився в перенесенні акценту на вивчення дійсних умов, конкретної ситуації, у якій знаходиться та чи інша фірма, і розробку на цій основі специфічної, унікальної, якщо це необхідно, організаційної структури, що відповідає конкретним умовам і вимогам. Ситуаційний підхід до менеджменту показаний на рисунку
3.1.
«Ситуаційний підхід» до організаційних структур одержав найбільш послідовну розробку в праці П. Лоуренса і Дж. Лорша «Організація і середовище». Вони називають свій підхід «випадковою» теорією організації, вихідним положенням якої є твердження, що не існує єдиного способу організації і що на різних стадіях розвитку того чи іншого підприємства необхідні різні типи організаційних структур.
Рис. 3.1. Ситуаційний підхід до менеджменту
Основний зміст книги Лоуренса і Лорша складає аналіз різних типів організаційних ситуацій, потреб, обумовлених різними ступенями росту компанії, її взаємодії із середовищем. На цій основі стає можливим вибір структури, що відповідає дійсним потребам фірми.
Центральним моментом ситуаційного підходу є ситуація, коли є конкретний набір обставин, які впливають на організацію в даний час
» следующая страница »
1 ... 72 73 74 75 76 7778 79 80 81 82 ... 374