Основи менеджменту

Не позбавлене інтересу твердження американського психо- аналітика Макубі. Він пише про виникнення нового “соціального типу” керівника, якому притаманна вміло контрольована агресив­ність, гнучкість, холоднокровність у великому напруженні, а го­ловне - здатність оцінювати все у світі конкуренції і завжди праг­нути бути переможцем. У практиці закордонних фірм вважається нормальним наявність у керівників таких якостей, як підвищене честолюбство, прагнення реалізувати свої кар’єристські плани.

Слід зазначити, що значення моральних рис, репутації канди­датів на відповідальну посаду помітно підвищується за умов росту корупції та розвитку тіньової економіки в суспільстві.

Для аналізу й оцінки особистості використовується психогео- метричний метод, розроблений спеціалістом із соціально-психо- логічної підготовки менеджерів С’юзеном Деллінгером (точність діагностики сягає 85%), методика оцінки діяльності, що базується на застосуванні листа опитування американського психолога Отто Ліпмана, метод узагальнення незалежних характеристик, розроб­лений К.К.Платоновим, та ін.

Сучасний менеджер повинен мати широку гаму ділових якос­тей: високу ерудицію і професійну компетентність, схильність до лідерства в колективі, підприємництво і здатність ефективно діяти в умовах економічного ризику, практичний розум і здоровий глузд, комунікабельність, заповзятливість, ініціативність і енер­гійність, вимогливість і дисциплінованість, високу працездатність і волю, цілеспрямованість тощо. Діловитість насамперед прояв­ляється у здатності знаходити (в рамках компетентності наданих повноважень і наявних засобів) оптимальний підхід до ситуацій, що виникають і самим коротким шляхом досягають мети.

У керівника мусять бути розвинутими організаційні здібності, вміння згуртувати колектив, мобілізувавши його на виконання прийнятих рішень, досягнення поставлених цілей.

Керівник повинен демонструвати самостійність у роботі та надавати достатню автономність підлеглим, створювати їм умови для успішного виконання службових обов’язків без втручання зверху.

Із самостійністю тісно пов’язана ініціативність у роботі. Дійс­но, самостійність тільки тоді правомірна, якщо керівник розв’язує назрілі питання без вказівок і порад зверху, не чекає покращання загальної економічної ситуації в країні, а завзято шукає нетради­ційні засоби вирішення проблем, що постійно виникають.

Сучасний менеджер повинен мати фундаментальні знання з макро- і мікроекономіки, наукового менеджменту, теорії розпоряд- ництва і лідерства, соціології, психології та права, інформаційної технології і комп’ютерної техніки.

Добра теоретична підготовка і досвід практичної роботи є пе­редумовою того, щоб менеджер володів:

•              мистецтвом керівництва, навичками роботи з людьми;

•              політичною культурою;

•              комплексним системним підходом до роботи;

•              здібністю генерувати ідеї, трансформувати їх у практичній дії;

•              творчою уявою, сучасним економічним мисленням;

•              комп’ютерною грамотністю;

•              правильним стилем життя роботи, культурою спілкування;

•              іноземними мовами, насамперед англійською.

У процесі професійної діяльності і постійного самовдосконален­ня менеджер розвиває управлінські уміння. Ефективний менеджер повинен вміти:

•               мислити масштабно, вирішувати стратегічні проблеми;

•                діагнозувати організаційну систему, інтерпретувати ситуа­цію і робити правильні висновки;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 14 15 16 17 18 1920 21 22 23 24  ... 374