Основи аудиту

 

Загалом можна сказати, що аудит фінансової звітності — це перевірка її на відповідність встановленим підприємством і загальноприйнятим пра­вилам бухгалтерського обліку з метою складання аудиторського виснов­ку, який повинен проводитися, на нашу думку, тільки незалежним ауди­тором і мати обов’язковий характер (тобто це зовнішній аудит за суб’єктами його проведення). У Великобританії, наприклад, він здійснюється за ак­том про компанії 1985 р. (із доповненнями 1989 р.), яким передбачено обов’язкове підтвердження річної фінансової звітності усіх компаній з обмеженою відповідальністю [22,39].

Аудит на відповідність вимогам передбачає аналіз фінансово-госпо­дарської діяльності підприємства з метою встановлення адекватності умо­вам, правилам або законам. Цей вид аудиту можуть проводити як внутрішні, так і зовнішні аудитори, залежно від того, хто встановлює пра­вила його проведення. Аудит на відповідність (узгодженість) вимогам, що встановлені державними актами, проводиться ревізорами державних органів, які здійснюють контроль за виконанням цих актів. У випадку, коли умови його проведення встановлені адміністрацією підприємства, аудит повинен виконувати внутрішній аудитор. Якщо ж умови перевірки встановлені кредиторами, аудит проводиться незалежним аудитором. Цей вид аудиту є доцільним для перевірки тих чи інших дій структурних підрозділів чи об’єднань.

Практично кожній приватній і неприбутковій організації може бути потрібний аудит на узгодженість.

Результати аудиту на відповідність повідомляються керівнику само­стійного підрозділу, що перевірявся аудитором, а не широкому колу ко­ристувачів інформацією. Послідовність процесу аудиту на відповідність наведена на рис. 1.6.

Рис. 1.6. Послідовність процесу аудиту на відповідність

Операційний аудит трактується як одна з функцій управління, адек­ватна внутрішньому аудиту і як дослідження господарської системи з по­гляду її ефективності.

Його метою є дослідження ефективності і продуктивності тієї чи іншої підсистеми будь-якої загальної системи, підтвердження законності діяль­ності управлінців, правильності складання податкової звітності, викори­стання фондів, визначення кінцевого результату діяльності господарсь­кої системи (рис. 1.7).

Залежно від дослідження тих чи інших підсистем операційний аудит можна поділити на технологічний, організаційний, економічний, право­вий, соціальний. Зазначені види аудиту відносять до технологічної гру­пи.

Слід відмітити, що за змістом кожний вид аудиту — це певний вид контролю. Так, за допомогою технологічного аудиту контролюють про­фесійний рівень техніки та технології будь-якої системи виробництва, організаційний аудит — це контроль функціонування процесу або побу­дова будь-якої господарської системи на основі прийнятих норм, законів і принципів його організації; економічний аудит — це контроль за дотри­манням економічних норм, тенденцій та їх змін; правовий аудит передба­чає контроль за виконанням міжнародних, державних та місцевих норма­тивних та законодавчих актів, положень, розпоряджень керівника; соц­іальний аудит контролює виконання колективних договорів, контрактів між керівництвом підприємств і організацій та фірмами, дотримання пра­вил режиму економії.

При проведенні технологічного аудиту перевіряється відповідність рівнів технологічного забезпечення кожного підрозділу підприємства чи організації.

При цьому ведеться порівняння рівнів технологічного забезпечення і визначення вузьких місць у технологічній політиці підприємства — роз­робляються заходи щодо зменшення відхилень між ними.

Відповідно до основних напрямів операційного аудиту він поділяється на: функціональний, організаційний і спеціальний.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 17 18 19 20 21 2223 24 25 26 27  ... 242