Зовнішні ефекти можуть бути позитивними і негативними. Позитивними можна назвати зовнішні ефекти, внаслідок дії яких збільшення споживання одним суб’єктом поліпшує становище іншого, або збільшення обсягів продукції має благотворний вплив. Негативні, відповідно, це ефекти, результатом дії яких є погіршення становища певних суб’єктів, або збільшення обсягів продукції завдає збитків іншим.
У випадку дії негативних зовнішніх ефектів граничні витрати суспільства складаються з граничних витрат фірми та додаткових витрат, що лягають на плечі споживачів внаслідок нанесення їм певноїшкоди. Відомо, що оптимальна кількість виробництва визначається у результаті прирівнювання граничних витрат і граничного доходу або попиту. Внаслідок того, що лінія граничних витрат суспільства проходить вище за лінію граничних витрат фірми, оптимальна кількість виробництва для фірми буде більшою за оптимальну кількість виробництва для суспільства.
Зменшення обсягу виробництва фірми можна досягти різними регулятивними механізмами, серед яких найпоширенішими є встановлення податку на виробництво та відшкодування фірмою шкоди, що наноситься населенню внаслідок виробничого процесу. Обидва методи призводять до збільшення граничних витрат фірми і, відповідно, до зменшення рівня виробництва.
Наявність позитивних зовнішніх ефектів призводить до протилежного результату. Внаслідок їхньої дії збільшуються не граничні суспільні витрати, а граничні суспільні вигоди, що складаються з граничних вигод окремого суб’єкта і граничних вигод інших. Тобто, лінія граничного доходу суспільства знаходитиметься вище від лінії граничного доходу окремого суб’єкта, відповідно і оптимальна кількість виробництва суб’єкта буде меншою за суспільну, що свідчить про неефективність і порушення загальної рівноваги.
У розв’язанні завдань неефективності ринку, що виникають внаслідок дії зовнішніх ефектів, великого значення набувають права власності. Права власності — це система законодавчих правил, що описують можливі дії окремих суб’єктів щодо майна, яке їм належить. Право власності дає можливість отримувати компенсацію від протилежної сторони за дії зовнішніх ефектів. В усіх випадках закони власності встановлюються так, щоб максимально врахувати всі можливості людей домовитися між собою без усіляких витрат.
Результат, ефективний за Парето, є наслідком співпраці сторін, якщо такі переговори не вимагають витрат. Тобто, коли сторони можуть вести ділове співробітництво без особливих витрат і на взаємовигідній основі, незважаючи на те, хто володіє правом власності, прибуток у результаті буде ефективним, незалежно від того, як визначені права власності. Проте розподіл прибутку між сторонами залежатиме від визначення цих прав (власності). Це твердження відоме як теорема Коуза.
Якщо ж домовленості важко здійсненні або потребують значних витрат, важливо, кого признати винним за нанесення шкоди. Як правило, найефективніші результати досягаються тоді, коли у відповідності із законом відповідальною за нанесену шкоду призначається сторона, що може нейтралізувати цю шкоду за найнижчих витрат.
Ресурси, що перебувають у суспільній власності — це ресурси, до яких існує вільний доступ і якими можна користуватися безкоштовно. Суспільним благам притаманні такі особливості: неконкурентність (гранична вартість надання права користування благом ще одному споживачеві є нульовою в результаті незалежності витрат від кількості споживачів) і неви- нятковість (неможливість заборони цього товару будь-якій особі в результаті неможливості призначення плати за користування ним).
Ефективний рівень виробництва суспільного блага — це той рівень, за якого крива сукупного попиту перетинає криву граничних витрат.
» следующая страница »
1 ... 69 70 71 72 73 7475 76