Самі великі біржі перебувають у Токіо й Осаці, і між ними існує серйозне суперництво. Брокерські й інвестиційні банки в основному роблять повний спектр послуг, і Японія може похвастатися самої великої у світі фірмою по цінних паперах Номура. Фірми по цінних паперах сполучають ролі брокерів і принципалів, хоча торгівля в ролі принципала для цих фірм важливіше. Як і у Великобританії, Токійська фондова біржа також має ринок другого рівня, що називається "Другою секцією".
Ряд фінансових скандалів в останні роки свідчить про те, що, хоча регулювання в Японії й удосконалюється, схоже, що усе ще існують значні проблеми з його здійсненням на практиці.
Розрахунки проводяться на основі щоденного виконання (T + 3), але не можна здійснювати поставку японських акцій за рубіж, тому іноземні інвестори повинні домовлятися про їхнє зберігання в сейфі в Японії.
Ринок акцій у Німеччині, незважаючи на свій розвиток в останні роки, усе ще залишається невеликим у порівнянні із промисловим і комерційним оборотом у цій досить великій країні. Причина цього в основному криється в тім, що по культурних традиціях німецьким інвесторам набагато більше по душі відносна надійність облігацій, чим ризиковий характер акцій.
Стиль торгівлі тут середньоєвропейський у тому розумінні, що банки відіграють всеосяжну роль у наданні фінансових послуг своєму повному колу клієнтів. Хоча й існує невелика кількість регіональних бірж, більшість операцій проводиться через Франкфуртську біржу з використанням електронної системи торгівлі, хоча дозволено й висновок угод на позабіржовому ринку.
Робота ринку цінних паперів регулюється відповідно до Закону про біржі Федеральним відомством нагляду за торгівлею цінними паперами (ВАЕ). Ця організація відповідає за дотримання на ринку Німеччини відповідних директив ЄС і особливо за контроль за наданням внутрієвропейських міжнародних фінансових послуг.
Розрахунки засновані на системі централізованих бухгалтерських проведень, керованої "касовими союзами", які забезпечують електронні платежі й поставку на основі щоденного виконання T + 2.
5.3 Міжнародний ринок облігацій.
+
Найбільш конкурентним борговим інструментом, що має потенційні можливості забезпечення привабливості прибутковості у вигляді поточних процентів чи приросту капіталу є облігації.
Облігації - багатоваріантні довгострокові боргові цінні папери, що знаходяться у відкритому продажу та випускаються з різним номіналом рядом інститутів позичальників - від держави до приватних інвесторів.
Найбільш поширеною є емісія облігацій, які можуть бути поділені на два сектори: іноземні облігаційні позики та власне міжнародні облігаційні позики, або європозики.
Іноземні облігаційні позики (міжнародні кредити, які надаються у валюті) — це емісія
облігацій іноземними емітентами з метою мобілізації капіталу насамперед національних кредиторів певної країни.
Такі емісії були найбільш поширені в перші десятиліття XX ст., потім їхнє значення зменшилося, але з 60-х років вони знову набули певного поширення. У сучасних умовах більшість випусків іноземних облігацій практично зосереджені на фінансових ринках чотирьох країн: міжнародні кредити, які надаються у валюті США, Євросоюзу, Швейцарії та Японії і підпорядковуються регламентаціям щодо цінних паперів країни емісії, але на практиці їх обіг здійснюється згідно з більшістю принципів євроринків, насамперед тому, що вони виступають безпосередніми конкурентами власне єврооблігацій.
Залежно від країни емісії ці облігації мають спеціальні назви: Yanke Bonds в США, Samourai Bonds в Японії, Bulldog Bonds в Великобританії та Chocolate Bonds в Швейцарії.
Ринок іноземних облігацій розвивається не так динамічно порівняно з ринком власне облігацій. Але ця тенденція може змінитися насамперед під впливом: зміни відповідних обмежень на національних та міжнародних ринках капіталів.
» следующая страница »
1 ... 123 124 125 126 127 128129 130 131 132 133 ... 193