Г X Ре/ Рі
Монетаристський підхід до платіжного балансу був закладений у працях багатьох авторів, особливо X. Джонсона, Дж. Поллака. Головна увага тут приділяється грошовим факторам, особливо сальдо підсумкового платіжного балансу на грошовий обіг у країні. Монетаристи вважають , що саме нерівновага на грошовому ринку країни визначає нерівновагу платіжного балансу в цілому.
Звідси й головна рекомендація уряду: не втручатись радикально не тільки в грошовий обіг, а й у міжнародні розрахунки країни. Якщо в обігу знаходиться більше грошей ніж потрібно, то від них намагаються позбавитись, утомучислі й шляхом купівлі більшої кількості іноземних товарів, послуг, майна та інших активів. Щоб ліквідувати дефіцит платіжного балансу, потрібний жорсткий контроль над грошовою масою.
Платіжний баланс є одним з об’єктів державного регулювання, що обумовлено такими причинами:
1 .Платіжним балансам притаманна неврівноваженість, яка проявляється при тривалому і великому дефіциті пасивного сальдо в одних країнах і активного - в інших.
2. Після відміни золотого стандарту в 30-х роках XX століття стихійний механізм вирівнювання платіжного балансу шляхом цінового регулювання діє вкрай слабо.
3. В умовах інтернаціоналізації господарських зв’язків зросло значення платіжних балансів у системі державного регулювання економіки.
Існує декілька основних методів державного регулювання платіжного балансу:
1. Прямий контроль, включаючи регламентацію імпорту, наприклад, через кількісні обмеження, митні та інші збори, стимулювання експорту, залучення іноземних капіталів, обмеження вивозу капіталів.
2. Дефляційна політика. Ця політика спрямована на скорочення внутрішнього попиту, вона включає обмеження бюджетних видатків переважно на заморожування цін і заробітної плати. Одним із основних її інструментів служать фінансові і грошово-кредитні заходи: зменшення бюджетного дефіциту; зміни облікової ставки центрального банку (дисконтна політика); кредитні обмеження; встановлення меж збільшення грошової маси.
3. Девальвація. Це - зниження курсу національної валюти, яке спрямоване на стимулювання експорту і стримування імпорту товарів. Але, роблячи дорожчим імпорт, девальвація може призвести до зростання втрат виробництва вітчизняних товарів, до підвищення цін у країні і втрати отриманих з її допомогою конкурентних переваг на зовнішніх ринках.
4. Валютні обмеження. Блокування валютної виручки експортерів, ліцензування продажу іноземної валюти імпортером, концентрація валютних операцій в уповноважених банках спрямовані на усунення дефіциту платіжного балансу шляхом обмеження експорту капіталу і стимулювання його припливу, стримування імпорту товарів.
5. Фінансова і грошово-кредитна політика. Для зменшення дефіциту платіжного балансу використовуються: бюджетні субсидії експортерам; протекціоністське підвищення імпортного мита; відміна податків з відсотків, що виплачуються іноземним власникам цінних паперів з метою припливу капіталу в країну.
6.Спеціальні заходи державної взаємодії на платіжний баланс в ході формування його основних статей: торгового балансу; “невидимих” операцій; руху капіталу.
Важливим об’єктом регулювання є торговий баланс. Стимулюючими факторами для експортерів у вивезенні товарів та освоєнні зовнішніх ринків виступають: цільові експортні кредити; страхування їх від економічних і політичних ризиків; введення пільгового режиму амортизації основного капіталу.
2.1.6. Зовнішньоторговельна діяльність України на сучасному етапі
Зовнішньоторговельна діяльність передбачає обмін товарами, послугами і капіталом між різними країнами. Звідси, зовнішня торгівля
— міжрегіональний обмін товарами, послугами і капіталом (отримання кредитів). На розвиток зовнішньої торгівлі впливають такі фактори: поглиблення міжнародного поділу праці й інтернаціоналізації виробництва; розвиток процесів торгово-економічної інтеграції, знищення регіональних бар’єрів, формування спільних ринків, зон вільної торгівлі і т.д.
» следующая страница »
1 ... 29 30 31 32 33 3435 36 37 38 39 ... 169