.
Отже, СРСР брати участь у «плані Маршалла» відмовився. Слідом за ним відмовились і країни Східної Європи за виключенням Чехо- словаччини, де президент Е. Бенеш і міністр закордонних справ То- маш Масарік поставились до плану прихильно. Але зразу після цього голова чехословацького уряду Клемент Готвальд (він же керівник компартії Чехословаччини) був «запрошений» до Москви, і Чехословач- чина від участі в «плані Маршалла» також відмовилась.
Оцінюючи з об’єктивних позицій відмову СРСР та всіх його сателітів від участі в «плані Маршалла», слід сказати, що СРСР з політичних мотивів дійсно не міг брати в ньому участь і допустити участь своїх сателітів. Хоча при цьому СРСР давав величезну фору європейському Заходу, брав на себе величезний тягар виходу з післявоєнної скрути виключно за рахунок подальшого зубожіння радянського народу.
З другого боку, СРСР тим самим остаточно відмовлявся від політики «продовження великого альянсу» і приймав принцип розколу Європи на два табори.
12—16липня 1947р. в Парижі зібралась конференція 16-ти європейських держав з обговорення «плану Маршалла». Вона обговорила і прийняла американські умови і створила Комітет європейського економічного співробітництва, на чолі якого став головний адміністратор «плану Маршалла» Клейтон. Комітет зібрав данні про потреби європейських держав в американській допомозі, загальна їх сума складала 29 мільярдів доларів.
Лише через 8,5місяців, 3 квітня 1948р. конгрес США прийняв «Закон про допомогу іноземним державам». Наступного дня його підписав Трумен і закон набрав чинності. За «планом Маршалла» країни Західної Європи протягом чотирьох років — 1948—1952 отримували від США загальну суму в 17мільярдів доларів (за сучасним курсом це б складало 88мільярдів). Парадокс полягав у тому, що Німеччина, яка пограбувала і зубожіла Європу, отримала лев’ячу частку «американського пирога» — ФРН дісталось 2 мільярди 244 мільйонів доларів, більше, ніж Великобританії (1324 млн дол.) і Франції (1150 млн дол.) разом узятим. Італія отримала 704 млн.
Подібний розподіл «американського пирога» викликав роздратування напівголодного Сходу, особливо Радянського Союзу, який на своїх плечах виніс головний тягар війни проти гітлерівського блоку, країни якого тепер щедро обдаровувались Сполученими Штатами. Цей момент вдало використовувався радянською пропагандою, і духовний розрив між Заходом і Сходом зростав, посилюючи ідеологічні засади «холодної війни».
Офіційна відмова США від ізоляціонізму
Ізоляціонізм Сполучених Штатів, за висловом американського історика, потопився у Пьорл-Харборі. На кінець другої світової війни він де-факто вже не існував. Але законодавче він скасований не був. Трумен, який рішуче повертав Сполучені Штати від ізоляціонізму до глобалізму, був зацікавлений у юридичному оформленні цього процесу.
Слід відзначити, що Сполучені Штати в 1947 р. значно посилили свій державний лад в напрямку своєї активної участі в загальносвітових справах, створивши ряд державних установ, яких у них до цього не існувало. 26липня 1947р. конгрес США прийняв Закон про національну безпеку, згідно з яким в США створювались Міністерство оборони, Рада національної безпеки, Управління ресурсів національної безпеки і Центральне розвідувальне управління (ЦРУ). Це був серйозний крок на шляху до американського глобалізму. 9—11 червня 1948р. конгрес прийняв «Резолюцію № 239» або «Резолюцію Ванденберга» про участь США в мирний час в військово-політичних союзах, чим законодавче закріплявся вихід США з колись традиційної політики ізоляціонізму.
Створення НАТО
Останнім кроком американської політики «стримування» після другої світової війни стало створення НАТО. Хоча ініціатива започат- кування цього блоку належить не американцям, а західноєвропейцям.
» следующая страница »
1 ... 24 25 26 27 28 2930 31 32 33 34 ... 187