Міжнародна економіка

Кредит з опціоном наявного платежу: якщо імпортер скористаєть­ся правом відстрочки платежу за куплений товар, то він позбавляється знижки, наданої при наявній оплаті.

Для поєднання протилежних інтересів контрагентів у міжнарод­них економічних відносинах і організації їхніх платіжних відносин за­стосовують різні форми розрахунків.

Історично склалися такі особливості застосування основних форм розрахунків у міжнародній сфері:

•                     імпортери й експортери, а також їхні банки вступають у визна­чені відносини, пов’язаними з товаророзпорядчими і платіж­ними документами;

•                     міжнародні розрахунки регулюються нормативними законодав­чими актами, а також банківськими правилами;

•                     міжнародні розрахунки — об’єкт уніфікації та універсалізації банківських операцій. У 1930 і 1931 рр. прийняті міжнародні Вексельна і Чекова конвенції (м. Женева), спрямовані на уні­фікацію вексельних і чекових законів. Комісія з права міжна­родної торгівлі ООН (ЮНИС—ТРАЛ) продовжує уніфікувати вексельне законодавство. Міжнародна торговельна палата, створена в Парижі на початку ХХст., розробляє уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів, по інкасо і контрактних гарантіях. Перші правила по інкасо були розроб­лені в 1936 р., потім перероблені в 1967 і 1978 рр. і набрали чин­ності з січня 1979 р. Цих правил дотримуються більшість банків світу.

Міжнародні розрахунки мають, зазвичай, документарний харак­тер, тобто здійснюються проти фінансових і комерційних документів.

До фінансових документів належать: векселі (прості й переказні); чеки; платіжні розписки.

Комерційні документи включають: рахунки-фактури, відвантажу- вальні документи, що підтверджують відвантаження чи відправлення товарів (коносаменти, квитанції та ін.); страхові документи страхових компаній; інші документи (сертифікати, рахунки та ін.).

Банк перевіряє зміст і комплектність зазначених документів.

На вибір форм розрахунків впливають:

а)  вид товару;

б)  наявність кредитної угоди;

в)  платоспроможність і репутація контрагентів із зовнішньоеко­номічних угод.

У контракті зумовлюються умови і форми розрахунків.

Розглянемо деякі форми міжнародних розрахунків.

Платіж на відкритий рахунок. Продавець поставляє товар без га­рантій платежу, покупець переказує гроші на день платежу. Продавець не одержує ніяких гарантій з боку покупця.

Тому такі умови платежу можливі тільки на території однієї краї­ни чи між фірмами, що добре знають один одного і в зовнішній торгівлі рідко зустрічаються.

Особливість даної форми розрахунків полягає в тому, що рух то­варів випереджає рух грошей. Розрахунки пов’язані з комерційним кредитом. Фактично ця форма розрахунків застосовується для креди­тування імпортера.

Платіж проти документів (інкасо) здійснюється за такою схемою (мал.16.1).

2

Мал. 16.1. Платіж проти документів (інкасо)

На схемі зазначені операції:

1)   передача банку документів і доручень видати на інкасо;

2)    документи направляються банку одержувача;

3)    банк одержувача інформує одержувача про прибуття документів і про виконання умови інкасо (авізо);

4)    виконання умови інкасо покупцем, передача йому документів;

5)    переказ грошей банку продавця;

6)    надходження грошей на рахунок експортера.

Експортер після відвантаження товару направляє своєму банку документи, чим підтверджує не тільки відвантаження, але і передачу власності на товар. Одночасно він дасть вказівку своєму банку переда­ти ці документи покупцеві через його банк проти платежу.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 160 161 162 163 164 165166 167 168 169 170  ... 215