Європейська валютна система (ЄВС), яка є результатом і водночас одним з важливих інструментів європейської інтеграції, у своєму розвитку пройшла ряд етапів. Вона започаткована ще в перші повоєнні роки. На першому етапі валютні угоди між країнами Західної Європи укладалися переважно на двосторонній основі. На підставі цих угод здійснювалися взаємне регулювання платіжних балансів, безготівкові розрахунки, обов’язковий залік взаємних вимог і зобов’язань, пільгове кредитування.
Наступним, вищим етапом валютних відносин стало функціонування в 1950—1958 рр. Європейського Платіжного Союзу (ЄПС), який розвивався на багатосторонній кліринговій основі. ЄПС об’єднував 17 країн Західної Європи.
Підписання у 1957 р. Римської угоди про утворення Європейської Економічної Співдружності започаткувало наступний етап у розвитку валютних відносин. 31 січня 1959 р. почав функціонувати Європейський валютний союз, у якому продовжували співробітництво усі 17 країн, що входили до колишнього Європейського платіжного союзу.
Новий етап європейської валютної інтеграції пов’язаний з трансформацією Європейського валютного союзу в Європейську валютну систему. Його кінцева мета — заміна національних грошових одиниць країн-учасниць Європейської валютної системи, а це — Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Данія та інші європейські країни, з єдиною валютою співтовариства. Така валюта, поетапне запровадження якої передбачено з початку 1999 р., дістала назву євро. Євро замінила німецьку марку, французький франк, італійську ліру та інші грошові одиниці. Це стало важливим чинником глибокої інтеграції всіх сторін суспільного життя країн-учасниць Європейської валютної системи.
Бажання України інтегруватися у світову валютну систему потребувало формування власного валютного ринку. Але потрібно було прийняти рішення про відносини з міжнародними фінансовими організаціями. Важливим кроком на цьому етапі стало прийняття України в систему МВФ. З 1992 р. в Україні розпочато визначення валютного курсу купоно-карбованців, що виконували функцію національної грошової одиниці. Спочатку валютний курс було запроваджено лише для безготівкового обігу.
Важливою віхою у створенні українського валютного ринку стало створення в кінці 1992 р. Української міжбанківської валютної біржі, яка почала здійснювати валютні операції.
Спочатку валютний курс української грошової одиниці визначався адміністративним шляхом. Він був фіксованим, не залежав від її попиту та пропозиції на валютному ринку. В жовтні 1994 р. валютний курс було лібералізовано. Його величина почала встановлюватися Національним банком України на підставі щоденних торгів на валютній біржі. Водночас було розпочато встановлення валютного курсу готівки. Комерційні банки отримали дозвіл на відкриття обмінних валютних курсів. Національна грошова одиниця поступово почала набувати ознак конвертованої валюти.
Повну конвертованість гривні Україна офіційно проголосила у 1997 р., взявши добровільно на себе відповідні вимоги, що регулюються статутом МВФ.
З проведенням грошової реформи у 1996 р. та зниженням темпів інфляції українська грошова одиниця — гривня — почала набувати ознак не тільки конвертованої, а й стабільної валюти. Її стабільність забезпечується відповідною політикою Національного банку України. Валютна стабільність гривні забезпечує довіру до держави, сприяє 282
розвитку її зовнішньоекономічних зв’язків, отримує внутрішню інфляцію.
Контрольні запитання
1. Дайте визначення валютної системи.
2. Перерахуйте складові частини світової валютної системи.
3. Що таке валюта?
4. Перерахуйте основні міжнародні валютно-фінансові організації.
5. Назвіть головні принципи формування світової валютної системи золотодевізного стандарту.
» следующая страница »
1 ... 157 158 159 160 161 162163 164 165 166 167 ... 215