ТЕМА 16. МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ І ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС
1. Міжнародні розрахунки як форма регулювання міжнародних економічних відносин.
2. Платіжний баланс і його економічний зміст.
1. Міжнародні розрахунки як форма регулювання міжнародних економічних відносин
Інтернаціоналізація виробничих сил спонукає до підвищення швидкості руху факторів виробництва, що призводить до зростання і самого виробництва товарних і грошових потоків. Безумовно, що ці дії потребують своєчасного розрахування.
Розрахунки здійснюються через банки безготівковим шляхом. До цього банки використовують свій закордонний апарат і кореспондентські відносини з іноземними банками, що супроводжуються відкриттям кореспондентських рахунків «лоро» (іноземних банків у даному банку) і «ностро» (даного банку в іноземних). Кореспондентські відносини визначають порядок розрахунків; розмір комісії; методи поповнення витрачених засобів.
Зовнішньоторговельні контакти передбачають передання товару чи товаророзпорядчих документів, що пересилаються банком експортера банку імпортера чи банку країни-платника для оплати у встановлений термін. Розрахунки здійснюються за допомогою різних засобів платежу, використовуваних у міжнародному обігу: векселів, чеків, платіжних доручень, телеграфних переказів тощо.
Міжнародні розрахунки — це регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, що виникають у зв’язку з економічними, політичними, науково-технічними і культурними відносинами між державами, організаціями і громадянами різних країн. Інтернаціоналізація виробничих сил спонукає до підвищення швидкості руху факторів.
Схематично механізм міжнародних розрахунків можна представити в такий спосіб:
1. Імпортер купує у свого банку телеграфний переказ, банківський чек, вексель чи інший платіжний документ і пересилає експортеру.
2. Експортер одержує від імпортера цей платіжний документ і продає його своєму банку за національну валюту, що необхідна йому для виробництва й інших цілей.
3. Банк експортера пересилає за кордон своєму банку-кореспон- денту платіжний документ.
4. Отримана від продажу цього документа сума іноземної валюти зараховується банком імпортера на кореспондентський рахунок банку експортера.
Такий механізм дозволяє здійснювати міжнародні розрахунки через банки-кореспонденти шляхом заліку зустрічних вимог і зобов’язань без використання наявної валюти.
Банки, зазвичай, підтримують необхідні валютні позиції в різних валютах у відповідності до структури і термінів платежів, а також проводять політику диверсифікованості своїх валютних резервів.
Валютно-фінансові й платіжні умови зовнішньоторговельних операцій включають такі основні елементи:
• валюту ціни, від вибору якої поряд з її рівнем, розміром процентної ставки і курсу залежить ступінь валютної ефективності угоди;
• валюту платежу, у якій повинне бути погашене зобов’язання імпортера (чи позичальника). Розбіжність валюти ціни і валюти платежу-найпростіший метод страхування валютного ризику;
• умови платежу—важливий елемент зовнішньоекономічних угод. Серед них розрізняють: готівкові платежі, розрахунки з наданням кредиту, кредит з опціоном (правом вибору) платежу.
До готівкових міжнародних розрахунків належать розрахунки в період з моменту готовності експортованих товарів до передання то- варорозпорядчих документів імпортеру.
Надання кредиту впливає на умови міжнародних розрахунків. Якщо міжнародні розрахунки здійснюються після переходу товару у власність імпортера, то експортер кредитує його, зазвичай, у формі виставлення тратти. Якщо імпортер оплачує товар авансом, то він кредитує експортера.
» следующая страница »
1 ... 159 160 161 162 163 164165 166 167 168 169 ... 215