Методологія та організація наукових досліджень

Наявність поставленої мети дослідження дозволяє визначи­ти завдання дослідження, які можуть включати такі складові:

•    вирішення певних теоретичних питань, які входять до за­гальної проблеми дослідження (наприклад, визначення сутності понять, явищ, процесів, подальше їх вдосконалення;

•    вивчення ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефек­тивності, принципів та умов застосування тощо);

•    всебічне (за необхідності й експериментальне) вивчення практики вирішення даної проблеми, виявлення її типового ста­ну, недоліків і труднощів, їх причин, типових особливостей пере­дового досвіду; таке вивчення дає змогу уточнити, перевірити дані, опубліковані в спеціальних неперіодичних і періодичних виданнях, підняти їх на рівень наукових фактів, обґрунтованих у процесі спеціального дослідження;

•   обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирішен­ня даної проблеми;

•   експериментальна перевірка запропонованої системи за­ходів щодо відповідності її критеріям оптимальності, тобто до­сягнення максимально важливих у відповідних умовах резуль­татів вирішення цієї проблеми при певних затратах часу і зусиль;

•   розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження у практиці роботи відпо­відних установ (організацій).

У початковий період роботи над темою найзручнішою є роз­становка карток в єдиному алфавіті прізвищ авторів та назв ви­дань. Можна згрупувати картки в картотеці за основними питан­нями, що розкривають зміст теми курсової (дипломної) роботи. Тоді на каталожних роздільниках олівцем пишуть назви основ­них структурних частин роботи: Вступ, Розділ (його назва), Вис­новки тощо. Картотека наповнюється картками відповідно до теми розділів і підрозділів, щоб своєчасно звернути увагу на не­достатню кількість матеріалу з того чи іншого питання. Доцільно використовувати дублювання карток у різних розділах та підроз­ділах, якщо в статті або монографії розкрито комплекс питань з теми дослідження.

Другий етап починається з вивчення та конспектування літе­ратури з теми курсової (дипломної) роботи. Вивчення літератури треба починати з праць, де проблема відображається в цілому, а потім перейти до вужчих досліджень. Починати ознайомлення з виданням треба з титульного аркуша, з’ясувавши, де, ким, коли воно було видано. Треба переглянути зміст, який розкриває струк­туру видання, наповнення його розділів, звернутися до передмо­ви, де розкрито призначення видання, завдання, поставлені в ньо­му автором.

Читаючи видання, треба уважно стежити за авторською дум­кою, вміти відрізняти головні положення від доказів й ілюстра­тивного матеріалу. Часто статті з наукових збірок складні для сприй­няття, тому слід їх читати кілька разів, намагаючись виділити го­ловну ідею та аргументи, якими автор її доводить. З’ясовуючи це, треба виписати всі необхідні цитати, цифри, факти, умови, аргу­менти, якими оперує автор, доводячи основну ідею статті.

Конспектуючи матеріал, слід постійно пам’ятати тему кур­сової (дипломної) роботи, щоб виписувати тільки те, що має відно­шення до теми дослідження. Виписувати цитати треба на одну сторону окремих аркушів паперу стандартного розміру, що допо­магає краще орієнтуватися в накопиченому матеріалі, системати­зувати його за темами і проблемами. Кожна цитата, приклад, циф­ровий матеріал мають супроводжуватися точним описом джерела з позначенням сторінок, на яких опубліковано цей матеріал. Зас­тосування так званих розлапкованих цитат, коли думки іншого автора видаються за особисті, розглядається як грубе порушення літературної та наукової етики, кваліфікується як плагіат.

Однак це не означає, що студент зовсім не повинен спирати­ся на праці інших авторів: чим ширше і різноманітніше коло дже­рел, які він використовував, тим вищою є теоретична та практич­на цінність його дослідження.

 

« Содержание


 ...  82  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я