Методологія та організація наукових досліджень

Пріоритетні напрями розвитку науки в Україні

Світовий досвід свідчить, що темпи розвитку тієї чи іншої держави багато в чому залежать від правильності вибору пріори­тетного фінансування і підтримки розвитку науки.

У структурі науки в XXI столітті різко зростає роль теоре­тичних і фундаментальних наук, які створюють нові знання, зба­гачують суспільство новими підходами, даними, технологіями, оперативними знаннями для застосування їх у виробництві.

У багатьох країнах світу фундаментальна наука, як правило, фінансується з державного бюджету, а прикладні науки — при­ватними та комерційними структурами. У найближчу перспекти­ву доцільно в Україні сформувати структурне співвідношення фундаментальних наук (Ф), прикладних (П) та дослідження роз­робок (Р), яке властиве державам з високим технічним рівнем, високою наукомісткістю промислового потенціалу за схемою:

Ф=15-16%,

П=22-25 %,

Р=59-63%.

Фундаментальні науки мають розвиватись випереджальни­ми темпами, створюючи теоретичну базу для прикладних наук. Для сучасної науки характерний такий цикл: фундаментальні — прикладні — розробки — впровадження. Враховуючи світові тен­денції у розвитку науки в Україні, найбільш пріоритетними на­прямами державної підтримки мають стати:

у сфері наукового розвитку:

•    фундаментальна наука, насамперед, розробки вітчизня­них наукових колективів, що мають світове визнання;

•    прикладні дослідження і технології, в яких Україна має значний науковий, технологічний та виробничий потенціал і які здатні забезпечити вихід вітчизняної продукції на світовий ри­нок;

•    вища освіта, підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів з пріоритетних напрямів науково-технологічного розвит­ку;

•   розвиток наукових засад розбудови соціально орієнтова­ної ринкової економіки;

•   наукове забезпечення вирішення проблем здоров’я люди­ни та екологічної безпеки;

•   система інформаційного та матеріально-технічного забез­печення наукової діяльності;

у сфері технологічного розвитку:

•   дослідження і створення умов для високопродуктивної праці та сучасного побуту людини;

•   розроблення засобів збереження і захисту здоров’я люди­ни, забезпечення населення медичною технікою, лікарськими препаратами, засобами профілактики і лікування;

•   розроблення ресурсо-, енергозберігаючих технологій;

•   розроблення сучасних технологій і техніки для електрое­нергетики, переробних галузей виробництва, в першу чергу агро­промислового комплексу, легкої та харчової промисловості;

у сфері виробництва:

•   формування наукоємних виробничих процесів, сприяння створенню та функціонуванню інноваційних структур (техно- парків, інкубаторів тощо);

•    створення конкурентоспроможних переробних вироб­ництв;

•   технологічне і технічне оновлення базових галузей еконо­міки держави;

•   впровадження високорентабельних інноваційно-інвести­ційних проектів, реалізація яких може забезпечити якнайшвид­шу віддачу і започаткувати прогресивні зміни в структурі вироб­ництва і тенденціях його розвитку.

Невід’ємною частиною державної інноваційної політики має стати створення умов для розширення сфери та масштабів попи­ту, пропозицій і розповсюдження науково-технічних знань в країні, комерційного впровадження науково-технічних розробок у виробництво.

Для цього має бути забезпечено:

•   підвищення рівня та розширення сфери науково-дослід­них, дослідно-конструкторських розробок, утому числі шляхом систематичного підвищення частки витрат на науку в державно­му бюджеті;

•   розвиток фундаментальних досліджень, які мають особ­ливе значення для переходу економіки на інноваційний шлях роз­витку;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 25 26 27 28 29 3031 32 33 34 35  ... 138