Методологія та організація наукових досліджень

Раду очолює Президент України.

Для підтримки фундаментальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук, що прова­дяться науковими установами, вищими навчальними закладами, вченими, створюється Державний фонд фундаментальних до­сліджень (далі - Фонд).

Основними завданнями Фонду є:

•    фінансова підтримка на конкурсних засадах фундамен­тальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних, суспільних та гуманітарних наук, що виконуються науковими колективами або окремими вченими;

•   сприяння науковим контактам та розповсюдження інфор­мації в галузі фундаментальних наукових досліджень в Україні та за кордоном;

•    підтримка міжнародного наукового співробітництва в га­лузі фундаментальних наукових досліджень.

Діяльність Фонду регулюється Положенням, яке затверд­жується Кабінетом Міністрів України.

Головним завданням галузевих міністерств, інших централь­них органів виконавчої влади з проблем науково-технологічного та інноваційного розвитку є розроблення та реалізація єдиної нау­ково-технологічної політики відповідної галузі, здійснення функцій державного замовника в частині використання коштів державного бюджету, що надаються на підтримку науково-тех­нічного розвитку галузей, та функцій розпорядника галузевих фондів, проведення експертизи наукових результатів, організа­ція і проведення моніторингу інноваційної діяльності підприємств та установ своєї галузі незалежно від їх підпорядкованості.

Вчені для цілеспрямованого розвитку відповідних напрямів науки, захисту фахових інтересів, взаємної координації науково- дослідної роботи, обміну досвідом, об’єднуються в наукові гро­мадські організації, які підлягають реєстрації та діють відповідно до законодавства про об’єднання громадян.

Громадські наукові організації можуть створювати тимча­сові наукові колективи, утворювати для виконання статутних зав­дань науково-дослідні, проектно-конструкторські, експертні, консалтингові, пошукові організації, співпрацювати з іноземни­ми та міжнародними організаціями, бути колективними членами міжнародних науково-фахових об’єднань, спілок, товариств відповідно до законодавства України.

Органи державної влади можуть залучати громадські нау­кові організації за їхньою згодою до участі у підготовці та реалі­зації рішень щодо наукової і науково-технічної діяльності, нау­кової і науково-технічної експертизи, науково-технічних про­грам, проектів і розробок та у взаємодії з ними інформувати населення про безпеку, екологічну чистоту, економічну та со­ціальну значущість, екологічні та соціально-економічні наслідки реалізації відповідних програм, проектів і розробок.

Основними виробниками і носіями знання в суспільстві ви­ступає наука в цілому, тобто її організаційна структура та окремі вчені, дослідники. В Україні діє розгалужена мережа наукових організацій. За офіційними статистичними даними кількість нау­кових організацій в Україні склала 1506 одиниць у2000 році. Проте спостерігається деяке зменшення конструкторських і проектно- пошукових організацій, але водночас зростає кількість ВНЗ, у яких проводяться наукові дослідження.

Суб’єктами наукової і науково-технічної діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III—

IV рівнів акредитації, громадські організації.

Вчений є основним суб’єктом наукової і науково-технічної діяльності. Він має право: обирати форми, напрями і засоби нау­кової і науково-технічної діяльності відповідно до своїх інтересів, творчих можливостей та загальнолюдських цінностей; об’єдну­ватися з іншими вченими в постійні або тимчасові наукові колек­тиви для проведення спільної наукової і науково-технічної діяль­ності; брати участь у конкурсах на виконання наукових дослід­жень, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел; здобувати визнання авторства на нау­кові і науково-технічні результати своєї діяльності; публікувати результати своїх досліджень або оприлюднювати їх іншим спосо­бом; брати участь у конкурсах на заміщення вакантних посад нау­кових і науково-педагогічних працівників; отримувати, переда­вати та поширювати наукову інформацію; здобувати державне і громадське визнання через присудження наукових ступенів, вче­них звань, премій, почесних звань за внесок у розвиток науки, технологій; впровадження наукових, науково-технічних резуль­татів у виробництво та за підготовку наукових кадрів.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 23 24 25 26 27 2829 30 31 32 33  ... 138