Менеджмент організацій

>                     застарілі підходи в школах бізнесу;

>                     недостатнє навчання статистичним методам у промисловості;

>                        використання військового стандарту й інших таблиць для проведення вибіркового приймального контролю;

>                    наш від діл управління якістю займається всіма нашими проблемами якості;

>   наші проблеми зв’язані винятково з якістю праці робітників;

>                     “ми впровадили управління якістю”;

>                     даремні надії на комп’ютеризацію;

>                      припущення, що задоволення технічним вимогам — це усе, що потрібно;

>                     омана теорії “нуль — дефектів”.

Такі особливості моделі організації доктора Демінга і система управління нею. Завдяки його розробкам у теорію управління має бути внесено усього лише три на перший погляд досить незначних, але насправді революційних по суті нововведення, радикально змінюючи наші уявлення про процес управління як такий. Перше нововведення припускає розширення “кута аналітичного ог­ляду” спостерігача від частини об’єкта (Ф.У. Тейлор —.управління працею ро­бітників; А. Файоль адміністративне управління) на весь об’єкт означає, що результати усіх поліпшень, які включаються в процес і (або) систему повинні контролюватися не тільки в місці їхнього введення, але і на всіх наступних опе­раціях (переходах) і на “виході” процесу і (або) діючої системи. Дане нововве­дення дозволяє:

•     усвідомити сутність механізму впливу на діючу систему властивостей “зв’язності” і “мінливості” процесів;

•     розглядати працю в організації, як колективний трудовий процес;

•     усвідомити функціонально-рольову значимість працівників, учасників (рядового виконавця і менеджера) зайнятих у процесі, системі, й одержати те­оретичне підтвердження необхідності організуючого впливу менеджера.

Друге нововведення Демінга передбачає категоричну відмову від “менедж­менту примусу” на користь “менеджменту співробітництва”.

Організаційна взаємодія — це особливий тип службових стосунків, які вини­кають між керівником і підлеглим, у результаті яких відбувається двосторонній обмін службовою інформацією, яка необхідна обом учасникам для належного виконання закріплених за ними трудових обов’язків. Менеджеру інформацій­ний обмін дозволяє вчасно зробити необхідну організаційну допомогу учасни­кам колективного робочого процесу і координувати їхню трудову поведінку один щодо одного; підлеглому самостійно, правильно і якісно виконувати до­ручену роботу. Інформаційні ж сигнали, які одержуються сторонами в ході взає­модії, стають технологічно обов’язковими елементами робочого процесу, що ініціюють здійснення саме тих трудових дій, які диктуються даною виробни­чою (організаційною) ситуацією і, необхідність виконання яких була б неоче­видною без них.

Третє нововведення, що випливає з концепції доктора Демінга стосується введення в практику управління поняття “організаційного процесу” як особ­ливої форми організації службових звдань, що передбачає облік усіх без ви­нятку факторів виробництва. Правда сам Демінг цього терміну у своїх роботах не використовує. Однак він виділяє в організаційній ієрархії три відносно са­мостійних, функціональних рівні: рівень (підпроцесів); рівень “процесів” і рівень “системи”. І доводить, що єдність елементів систем може бути забезпе­чено організаційною роботою, яка повинна проводитися на всіх рівнях функ­ціональної ієрархії. Причому основними об’єктами організаційного впливу менеджерів у цьому випадку стають не стільки люди, скільки первинні факто­ри виробництва. А в число базових організаційних задач включаються: задача одержання результатів індивідуальної праці і задача умови погодженості (син­хронності) процесів у просторі і в часі. Лінія організаційних пріоритетів і служ­бових стосунків вибудована з урахуванням описаних нововведень, фактично означає, що створено принципово інший метод управління, який радикально відрізняється від традиційного адміністративного підходу за всіма ключовими параметрами. Цей спосіб одержання технологічно вивіреного й оптимізова- ного колективного робітника дії називають методом організаційного процесу. Впровадження в практику управління методу організаційного процесу буде означати вихід на історичну сцену нової управлінської епохи епохи управлінсь­кої інженерії.

 

« Содержание


 ...  173  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я