Економічна думка Стародавнього Сходу та Античного світу
Економічна думка Стародавнього Сходу: Кодекс законів старовавилонського царя Хамураппі (XX ст. до н. е.), пам'ятка Стародавньої Індії “Артхашастра” (IV ст. до н. е.). Основні течії суспільної думки Стародавнього Китаю (конфуціанство, легізм, даосизм) ^І-ІІІ ст. до н. е.).
Економічна думка Античної Греції: Ксенофонт, Платон, Аристотель та їхні економічні вчення.
Проблеми раціональної організації рабовласницької латифундії у працях давньоримських філософів Варрона, Катона та Л. Колумелли.
План та короткий зміст лекції
1. Економічна думка Стародавнього Сходу.
2. Економічні вчення Античної Греції.
3. Проблеми раціональної організації рабовласницької латифундії у працях давньоримських філософів.
Господарські відносини між людьми існують стільки років, скільки існує людське суспільство. Світ господарства не міг не стати предметом роздумів стародавніх правителів, філософів. Їхні ідеї закріплялись в книгах різних релігій, трактатах, зведеннях законів, нормах життя. Пам’ятки економічної думки Стародавнього Сходу - це, як правило, зведення законів та твори про мистецтво управління державою (табл. 2.1).
Пам’ятками давньоєгипетської думки є збірник “Поучення ге- раклеопольського царя своєму синові Мерікара” (XXII ст. до н. е.), “Пророчення Іпусера” (ХУШ ст. до н. е.), “Пророцтво Неферті”, “Повчання Ахтоя, сина Дуауфа, своєму синові Піопі” (XX ст. до н. е.).
Одним з найдавніших центрів людської цивілізації була Месопотамія (Дворіччя). На відміну від Стародавнього Єгипту у державах цього регіону порівняно швидко розвивалися приватна власність і товарно-грошові відносини, посилювалося соціальне розшарування суспільства. Держава намагалася за допомогою законодавства регулювати економічну діяльність населення та регламентувати приватноправові відносини. Відомою пам’яткою економічної думки є Кодекс законів старовавилонського царя Хамураппі (XVIII ст. до н. е.), який відображав розвиток приватновласницьких відносин, товарно-грошового обігу та мистецтва державного управління.
Пам’ятка суспільно-економічної думки Стародавньої Індії - “Артхашастра” (IV ст. до н. е.). За “Артхашастрою” державний апарат повинен регулювати всім господарством та його провідною галуззю - сільським господарством.
Основні течії суспільної думки Стародавнього Китаю - конфуціанство, легізм, даосизм (УІ-ІІІ ст. до н. е.) - містять відомості про економічне життя. Пануючою течією було конфуціанство.
Таблиця 2.1 - Джерела економічної думки Стародавнього Сходу
|
Вавилон |
Китай |
Індія |
|
Кодекс законів старовавилонського царя Хамураппі (1792-1750рр. до н. е.) |
Конфуцій (Кун-Фу-Цзи) (551-479рр. до н. е.) “Бесіди і міркування ” (“Лунь юй ”) |
Трактат “Артхашастра ” Каутільї (IV ст. до н. е.) |
|
Відображає швидкий розвиток приватновласницьких відносин та товарно-грошового обігу. За цим Кодексом забороняється продаж і відчуження земельних ділянок; боргове рабство обмежується трьома роками; зменшується лихварський процент до 20 % грішми і 33 % натурою; визнається право приватної власності; захищаються інтереси учасників правових угод. |
Конфуціанство - етико- політичне вчення, яке впливало на розвиток духовної культури, політичного життя і суспільний лад Китаю протягом двох тисяч років. Основні ідеї: теорія природного права, програма морального вдосконалення людини, регламентація патріархальних відносин, зрівняльний розподіл багатства і зменшення податків, різноманітність форм власності.
|