Книга про матеріальну вигоду, управління державою. У трактаті визначені кінцева мета політики - збагачення державної казни, структура доходів держави, необхідність дотримання активного державного бюджету через зменшення державних витрат і збільшення доходів. “Вартість речей” визначається кількістю “днів роботи”, а винагорода - відповідно до результатів праці. Розкриті проблема конкуренції, різниця між ринковою ціною і вартістю товару. Гроші визнаються як засіб існування, але засуджується нагромадження багатства в грошовій формі.
Історичною умовою виникнення вчення Античного світу була замкненість господарських зв’язків рамками рабовласницького поміс- тя. Представниками економічної думки Античного світу були Ксенофонт (430-355 рр. до н. е.), який досліджував проблеми раціонального господарювання і закони ведення домашнього господарства; Платон (427-347 рр. до н. е.), який створив модель “ідеального” державного устрою, заклавши в її основу принцип природного розподілу праці та майнової рівності; Аристотель (384-322 рр. до н. е.), який економічну науку поділив на два функціональні різновиди: економіку
- науку про господарську діяльність, пов’язану з виробництвом споживчих вартостей в народному господарстві та хрематистику - науку про ді- яль-ність, націлену на накопичення багатств у грошовій формі (табл. 2.2).
Таблиця 2.2 - Основні ідеї представників економічної думки
Стародавньої Греції
|
Ксенофонт - “Домоводство ”, “Кіропедія ”, “Про доходи ” |
Платон - “Держава ”, “Закони” |
Аристотель - “Політика ”, “Етика ”, “Афінська політія ”, “Нікомахова етика ” |
|
Аналізує процеси розподілу праці та їх вплив на прибутковість домашнього господарства вперше аналізує поділ праці як економічну категорію, визначивши потребу в спеціалізації виробників на виготовленні певних предметів; розкриває протилежність фізичної і розумової праці; вказав на відмінність між споживчою і міновою вартістю товару. |
Стверджує, що поділ праці об’єктивно об’єднує людей в державу, а недолік держави - постійна боротьба громадян за матеріальні інтереси; вперше виділяє повноцінні і неповноцінні гроші; засуджує торгівлю, лихварство, кредит, грошові доходи. |
Встановлює двоїсту природу товару; проводить різницю між рухом грошей як грошей (Т-Г-Т) і грошей як капіталу (Г-Т-Г); виділив функції грошей (міру вартості, засобу обігу, засобу накопичення скарбів); визнає, що суспільство розвивається за природними законами (законом панування і підкорення); власність на землю поділяє на державну та приватну. |
Економічна думка Стародавнього світу отримала подальший розвиток і завершення у Стародавньому Римі. Проблемами стародавньо- римської літератури були рабство, організація і методи ведення великих рабовласницьких господарств (латифундій), які досліджували Марк Порцій Катон Старший (234-149 рр. до н. е.), Марк Теренцій Варрон (116-27 рр. до н. е.), Луцій Юній Модерат Колумелла (I ст. н. е.), брати Гракхи - Тіберій (163-133 рр. до н. е.) і Гай (153-121 рр. до н. е.), започаткувавши аграрний рух, що виражав інтереси безземельного і малоземельного селянств у боротьбі проти латифундій. Водночас роботи давньоримських філософів свідчать про еволюцію економічних поглядів на раціональну організацію господарства і управління ним.
Протилежні економічні погляди пропагував Марк Туллій Цицерон (106-43 рр. до н. е.). Він був прихильником приватної власності, великого землеволодіння, посилення експлуатації колоній, розвитку торгівлі. У поглядах Цицерона на торгівлю та позичковий капітал відобразились суперечності між натуральним і товарним господарствами у Стародавньому Римі.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8 9 10 11 12 ... 100