Банківська справа

8.   По-різному враховуються прибутки та збитки поточного року. При розрахунку збитки виключаються з основного капіталу, а доходи включа­ються до додаткового капіталу. Це пов’язано з тим, що прибутки поточно­го року не є стабільним джерелом капіталу, їх сума часто коригується ауди­торами чи іншими уповноваженими особами, причому, як правило, в бік зменшення. Натомість сума збитків практично ніколи не коригується у бік зменшення.

9.  З погляду фінансового обліку субординований капітал є зобов’язан­нями комерційного банку, однак йому властиві окремі ознаки власного капіталу: виплата відсотків інвесторам може призупинятись (якщо це заз­начено в угоді) у разі погіршення фінансового стану банку-боржника; у разі ліквідації комерційного банку власники субординованого капіталу отримують свої кошти лише після погашення претензій вкладників та кре­диторів, але перед розрахунками з акціонерами; дозволяється переведен­ня (конвертація) субординованого капіталу до розряду статутного капіта­лу у порядку, встановленому чинним законодавством.

Залучення коштів на умовах субординованого боргу має для комер­ційних банків деякі переваги порівняно з іншими способами збільшення їх власного капіталу. По-перше, сплата відсотків за субординованим бор­гом здійснюється за рахунок збільшення валових витрат. По-друге, бор­гові зобов’язання не надають їх власникам права на управління банком. По-третє, механізм залучення коштів на умовах субординованого боргу простіший, ніж той, що застосовується, зокрема, при емісії акцій. По-чет­верте, придбання акцій можливе лише за рахунок власних коштів акціо­нерів (засновників). В умовах економічної нестабільності, значної інфляції, спаду виробництва, збитковості значної кількості підприємницьких струк­тур банкам вельми складно розмістити акції на прийнятних умовах. Більш прийнятним є залучення коштів на умовах субординованого боргу.

Виходячи з форми інвестування, виокремлюють формування власно­го капіталу в грошовій, матеріально-речовій формі та у формі фінансових активів. У вітчизняній практиці формування та збільшення статутного ка­піталу банку дозволено виключно шляхом грошових внесків. Грошові вне­ски для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти — в іноземній вільнокон- вертованій валюті або у гривнях.

Грошова форма є найбільш поширеною, універсальною і ліквідною, тобто легко трансформується в інші форми. Власний капітал в матеріаль­но-речовій формі формується у вигляді будівель, споруд, обладнання тощо. Власний капітал у формі фінансових активів формується у вигляді внесків до нього акцій, облігацій тощо. У вітчизняній банківській практиці фор­мування власного капіталу комерційних банків у цій формі не здійснюєть­ся.

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути меншим:

1) для місцевих кооперативних банків — 1-го мільйона євро;

2)   для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на тери­торії однієї області, — 3-х мільйонів євро;

3)  для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї Украї­ни, — 5-ти мільйонів євро.

Перерахування розміру статутного капіталу у гривнях здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ на день укладення установчого договору.

За підсумками року на основі фінансової звітності банки зобов’язані коригувати розмір статутного капіталу на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок та в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, встановленої НБУ.

НБУ має право встановити для окремих банків залежно від їх спеціалі­зації диференційований мінімальний статутний капітал на момент реєст­рації банку, але не нижче вищенаведених розмірів.

 

« Содержание


 ...  37  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я