Банківська справа

Оцінка циклічності галузі побудована на порівнянні її динаміки розвит­ку із загальноекономічними тенденціями. За цією ознакою розрізняють:

•             галузі, що зростають, зростання яких проявляється на загальному не­гативному фоні, тому їх виявляють шляхом порівняння загального зростання з галузевим;

•             захищені галузі, які мало залежать від зміни стану економіки в цілому (наприклад, фармацевтична галузь);

•             циклічні галузі, в яких коливання цін і обсягів відбувається одночасно із загальноекономічними змінами (наприклад, виробництво електро­обладнання);

•             контрциклічні галузі, в першу чергу, видобуток мінеральної сирови­ни (газ, вугілля, нафта). Розвиток цих галузей може досягати макси­муму під час нетривалих та неглибоких економічних спадів. Однак глибока депресія може призвести до падіння виробництва і в видо­бувних галузях;

•                чутливі до зміни доходності. В галузях цієї групи коливання відбува­ються в залежності від зміни процентних ставок (наприклад, банківські послуги).

Такий аналіз дозволяє передбачити зміни відсоткових ставок і мож­ливі зміни загальноекономічної кон’юнктури.

Якісний аналіз, що проводиться наприкінці галузевих досліджень, по­яснює історичний аспект розвитку галузі в даній країні і у світі; умови кон­куренції — наявність вхідних бар’єрів у галузь, відносини між існуючими конкурентами, можливість появи товарів-аналогів; виробничий потенці­ал виробників і платоспроможність покупців; законодавче забезпечення функціонування галузі.

За вищезазначеними даними робляться висновки про перспективи вкладення коштів у підприємства даної галузі.

Основним показником оцінки інвестиційної привабливості галузей є рівень прибутковості їх активів, який розраховується в двох варіантах — це прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), віднесений до загальної суми активів, і балансовий прибуток, віднесений до загальної суми активів, що використовуються.

Крім оцінки інвестиційної привабливості галузей, у процесі управлін­ня інвестиціями банк проводить і оцінку інвестиційної привабливості ре­гіонів, тому що продукція підприємств однієї галузі, що знаходиться в ре­гіонах, має різну привабливість.

Оцінка інвестиційної привабливості регіонів країни проводиться за різними факторами, після чого показники регіонів порівнюють із серед­німи показниками по країні.

На підставі отриманих результатів банк приймає рішення про вибір конкретних напрямів і форм інвестування.

У подальшому здійснюється вибір конкретних об’єктів інвестування, що залежить від пропозицій на інвестиційному ринку, серед яких обира­ються окремі проекти і фінансові інструменти, які відповідають основним напрямам інвестиційної діяльності та економічній стратегії банку. Відібрані об’єкти інвестування аналізуються з позиції їх економічної ефективності, за результатами якої проводиться ранжування об’єктів за критерієм їх оп­тимального співвідношення між прибутковістю і ризиком. До реалізації обираються ті об’єкти, які забезпечують найбільшу дохідність з наймен­шим рівнем ризику (або з рівнем, який влаштовує інвестора).

Далі визначається ліквідність інвестицій. Під час здійснення інвести­ційної діяльності банки повинні враховувати, що в результаті зміни інвес­тиційного клімату за окремими об’єктами інвестування очікувана до- ходність може значно зменшитись. Тому необхідно контролювати всі зміни і своєчасно приймати рішення про вихід з окремих інвестиційних проектів.

У результаті здійснення всіх зазначених операцій формується інвести­ційний портфель, який становить собою сукупність інвестиційних про­грам, що здійснюються банками. Останньою стадією управління інвести­ціями є управління інвестиційними ризиками. На цьому етапі спочатку необхідно виявити ризик, який може виникнути в процесі інвестування по всіх об’єктах, а потім розробити заходи щодо його мінімізації.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 151 152 153 154 155 156157 158 159 160 161  ... 278