Банківська справа

Самофінансування під час здійснення інвестиційної діяльності — це фінансування повністю за рахунок власних фінансових ресурсів. Ця фор­ма фінансування, як правило, використовується при реалізації короткост­рокових інвестиційних проектів із невисокою нормою рентабельності.

Кредитне фінансування використовується в процесі реалізації коротко­строкових інвестиційних проектів із високою нормою рентабельності інве­стицій, тому що його необхідно повернути на визначених умовах. З іншого боку, кредитор не претендує на участь у доходах від реалізації інвестицій.

Змішане фінансування є комбінацією декількох джерел фінансуван­ня. Це найбільш поширена форма фінансування інвестиційної діяльності, вона може застосовуватись при реалізації будь-яких інвестиційних про­ектів.

При виборі джерел фінансування інвестиційної діяльності питання повинно вирішуватися підприємством із врахуванням багатьох факторів: вартості залученого капіталу, ефективності віддачі від нього; співвідношен­ня власного та позикового капіталів, що визначає рівень фінансової неза­лежності; ризику, що виникає при використанні того або іншого джерела фінансування, а також економічних інтересів інвесторів.

Таким чином, банки беруть участь у інвестиційній діяльності суспіль­ства як власне інвестор або кредитор. У будь-якому випадку управління інвестиціями здійснюється на загальних методологічних засадах, які вик­ладені нижче.

2.   Особливості управління реальними інвестиціями

Аналіз інвестиційного клімату в країні — це перший етап управління інвестиціями на рівні банку. Він включає в себе аналіз таких прогнозів: динаміки валового внутрішнього продукту, національного доходу і обсягів виробництва промислової продукції; динаміки розподілу національного доходу (накопичення і споживання); розвитку приватизаційних процесів; державного законодавчого регулювання інвестиційної діяльності; розвитку окремих інвестиційних ринків, особливо грошового і фондового.

Наступний етап — вибір конкретних напрямів інвестиційної діяльності банку з врахуванням стратегії його економічного та фінансового розвит­ку. На цьому етапі банк визначає галузеву спрямованість своєї інвестицій­ної діяльності, а також основні форми інвестування на окремих етапах діяльності. Для цього вивчається інвестиційна привабливість окремих га­лузей економіки — їх кон’юнктура, динаміка і перспективи попиту на про­дукцію цих галузей.

Інвестиційна привабливість галузей економіки оцінюється під час про­мислового аналізу, який складається з трьох частин: визначення стадії життєвого циклу галузі; визначення позиції галузі стосовно до ділового циклу; якісний аналіз та прогнозування перспектив розвитку галузі.

Існують такі стадії життєвого циклу галузі (див. рис. 9.4):

Стадії життєвого циклу галузі

зростання обсягів продажу і прибутків з прискоренням, високим рівнем ризику і конкуренції, наявністю нових учасників ринку і відносно низьким рівнем капіталовкладень

зростання обсягів продажу без прискорення або з деяким сповільненням, припинення зростання цін або невелике їх зниження, різкий приплив інвестицій і високі витрати на створення, придбання машин, обладнання, зростання дивідендів

припиняється або уповільнюється зростання продажу і прибутків, закінчується модернізація продукції, асортимент стабілізується, зупиняється зростання капітальних затрат і спостерігається їх зниження

зменшення числа підприємств, зайнятих у галузі, їх прибутків, продажу і капіталовкладень

Рис. 9.4. Стадії життєвого циклу галузі

Для інвестування найбільш доцільним є вкладення капіталу в об’єкти тих галузей, які знаходяться в стадії розширення, коли чітко спостеріга­ються найбільший приріст курсової вартості їх акцій і позитивні перспек­тиви бізнесу.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 150 151 152 153 154 155156 157 158 159 160  ... 278