СТРАТЕГІЧНИЙ ІНВЕСТОР — див. Інвестор стратегічний.
СТРАХУВАННЯ АКЦІОНЕРНЕ — страхування, за якого страховиками є акціонерні товариства.
СТРАХУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІД КОМЕРЦІЙНИХ РИЗИКІВ — страхування, метою якого є захист інвестиційних вкладень від можливих втрат, котрі виникають унаслідок несприятливої, непередбачуваної зміни кон’юнктури ринку та погіршення інших умов щодо здійснення підприємницької діяльності. Страхову суму як межу відповідальності за договором може бути визначено кількома способами: в сумі величини інвестицій, вкладених у придбання акцій, інших цінних паперів тощо; в сумі інвестицій та нормативного прибутку, який може бути встановлений на рівні, що забезпечує безризикове вкладення капіталу. При цьому величину страхового відшкодування обчислюють як різницю між страховою сумою та фактичним фінансовим результатом від застрахованих інвестицій, тобто страхувальникові відшкодовують втрати, якщо через певний час застраховані інвестиції не забезпечать очікуваної окупності внаслідок настання страхового випадку.
СТРЕДЛ (від англ. straddle — двоїстість, подвійна політика) — на ринку акцій — угода, яка надає тримачеві цінних паперів право продавати чи купувати їх за певною ціною.
«СТРИГТИ КУПОНИ» — див. Лист купонний.
СУПЕРДИВЩЕНД—додатковий прибуток, який розподіляють між акціонерами понад оголошені дивіденди.
Т
ТАЙМІНГ (від англ. time — час) — найсприятливіший момент для купівлі чи продажу акцій на біржі.
ТАКС-КУРС — передбачуваний курс цінного папера, що визначається в ситуації, коли кількість доручень на його купівлю чи продаж недостатня для встановлення біржового курсу. Позначають літерою «Т» після цифрової величини курсу.
ТЕОРІЯ ВІДПОВІДНОСТІ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ СКЛАДОВІ АКЦІОНЕРІВ (ТЕОРІЯ КЛІЄНТУРИ) — теорія дивідендної політики підприємства, згідно з якою підприємство має здійснювати таку політику, що відповідає очікуванням більшості акціонерів, їхньому менталітетові. Якщо основний склад акціонерів («клієнтура») акціонерного товариства надає перевагу поточному доходу, то дивідендна політика повинна виходити з переважаючого скерування прибутку на поточне споживання. І навпаки, якщо основний склад акціонерів надає перевагу збільшенню своїх майбутніх доходів, то дивідендна політика має виходити з переважаючої капіталізації прибутку в процесі його перерозподілу. Та частина акціонерів, яка з дивідендною політикою більшості не погоджуватиметься, реінвестує свій капітал в акції інших підприємств, унаслідок чого склад «клієнтури» стане одноріднішим.
ТЕОРІЯ ДИВІДЕНДІВ СИГНАЛЬНА — теорія дивідендної політики підприємства, побудована на тому, що в основних моделях оцінки поточної реальної ринкової вартості акцій як базовий елемент використовують величину виплачуваних за ними дивідендів. Таким чином, зростання рівня дивідендних виплат визначає автоматичне зростання реальної, а відповідно й котирувальної вартості акцій на ринку, що у разі їх реалізації забезпечуватиме акціонерам додатковий дохід. Крім того, виплата високих дивідендів «сигналізує» про те, що підприємство перебуває на підйомі й очікує суттєвого зростання прибутку в майбутньому. Ця теорія тісно пов’язана з високою «прозорістю» фондового ринку, на якому оперативно отримана інформація помітно впливає на коливання ринкової вартості акцій.
ТЕОРІЯ ДОВІРИ — ринкова теорія, згідно з якою на зміну цін акцій впливає зростання або зниження довіри інвесторів до економічної ситуації в країні.
ТЕОРІЯ ДОУ — теорія аналізу ринкових процесів, що базується на визначенні індексів Доу-Джонса і згідно з якою підвищення чи зниження курсу акцій дає змогу зробити висновок щодо рівня ділової активності і тенденцій її зміни.
ТЕОРІЯ зростання-падіння — теорія, яка стверджує, що порівняння кількості акцій, ціни яких протягом певного часу зросли, з числом акцій, ціни яких за цей час впали, має велике значення для прогнозування кон’юнктури ринку.
» следующая страница »
1 ... 41 42 43 44 45 4647 48 49 50 51 ... 52