Подальший розвиток дефініції «здоров'я», ускладнення та набуття нею суспільного характеру обумовило появу таких термінів як «громадське здоров'я», «суспільне здоров'я». Тому останні методики інтегральних (комплексних) показників здоров'я населення починають враховувати показники розвитку галузі ОЗ [2] та інші фактори впливу [5].
Доволі значного розвитку у світі набув розрахунок індексу DALY, який був запропоновано в 1993 році експертами Світового банку [6]. Цей показник являє собою відсоткове відношення кількості років майбутньої трудової діяльності умовного покоління постійного у часі (на момент оцінки) по-віковому рівні смертності, інвалідності, захворюваності з тимчасовою втратою працездатності до максимально можливого числа років майбутньої трудової діяльності цього ж покоління за умови, що чисельність його не буде скорочуватись за рахунок випадків передчасної смерті та стійкої втрати працездатності. Дана методика знайшла подальший розвиток та адаптацію до умов певних територій у працях російських вчених С. Єрмакова, Ю. Комарова, Ю. Флоринської, українського вченого М.М. Шутова [6; 7].
На сьогодні найбільш розповсюдженим показником стану здоров'я населення, який використовується в міжнародних порівняннях, є тривалість життя від народження.
Радянські дослідники зосереджували свою увагу на розробці науково-методичних засад оцінки потужності та потенціалу ОЗ, які ґрунтувалися на так
званому ресурсному підході [8]. Значного розповсюдження набули розробки комплексних методик оцінки соціальної інфраструктури, окремою складовою яких враховувалась сфера ОЗ [9]. В дослідженні В. Куценко та Л. Богуш пропонується методика оцінки потенціалу ОЗ на рівні регіону [10]. Дана методика включає аналіз функціонування закладів ОЗ (на основі обчислення їх потужності) та аналіз їх кадрового потенціалу.
В останніх дослідженнях вітчизняних вчених значна увага приділяється вивченню ефективності діяльності окремих закладів ОЗ, що обумовлено набуттям ними певної економічної самостійності, появою конкуренції та розвитком контрактних відносин.
Застосовуваними на сьогодні є наступні методики оцінки діяльності закладів ОЗ: модель кінцевих результатів; методик визначення рівня якості лікування, інтегрального коефіцієнта ефективності та рейтингової оцінки лікарняних закладів [11, с.117-140]. Перелічені методики використовують показники стану та динаміки здоров'я населення, медичні показники якості лікування, визначення витрат та широко застосовують експертні методи оцінки.
У міжнародній практиці в основному з метою проведення порівняльних характеристик ефективності реформування національних систем ОЗ застосовується методика ВООЗ, яка була розроблена в 2000 р. Інтегральний показник за даною методикою складається з трьох складних показників, які відображають основні цілі ОЗ [12]:
1) покращення стану здоров'я населення (загальний стан здоров'я людей та нерівномірність рівня здоров'я в суспільстві);
2) ступінь реакції на потреби споживачів (задоволеність пацієнтів та те, як система реагує на їх потреби);
3) справедливість фінансової участі (розподіл витрат на ОЗ серед різних верств населення).
В Російській Федерації розроблена адаптована методика оцінки ефективності функціонування територіальних систем ОЗ, що базується на методології ВООЗ [7].
Поява методики ВООЗ викликала розвиток інших методик, які є близькі до неї за своєю суттю. В науковій літературі наводиться огляд наступних методик [12]:
1. Методика оцінки показників роботи систем ОЗ за ОЕСР. В системі оцінки введено дві характеристики мікроекономічної та макроекономічної ефективності.
2. Методика оцінки показників роботи систем ОЗ Всесвітнього банку, в якій пропонується оцінювати результати роботи системи шляхом аналізу основних факторів, які визначають охоплення бідних верств населення, а саме: наявність інфраструктури; наявність основних ресурсів; якість послуг; підзвітність суспільству (громадськості); використання послуг зі сторони бідних; цілісність та узгодженість ініціатив; фактична якість в технічному розумінні цього слова.
» следующая страница »
1 2 34 5