Самоорганізація - еволюційне самовпорядкування (самовдосконалення) за рахунок внутрішніх можливостей та зовнішнього впливу. Самоорганізація можлива тільки у відкритих системах. Під впливом зовнішніх факторів, у таких системах відбувається внутрішня перебудова. їх структура, як правило, ускладнюється і пристосовується до нових умов зовнішнього середовища. Система переходить у
новий стан, бо попередній втрачає стійкість. Якщо складна система тривалий час перебуває у рівноважному стані, зникає розвиток.
Про здатність до самоорганізації складної системи - економічної безпеки галузі свідчить наявність наступних умов:
1. Відкритість. Економічна безпека галузі як ціле, так і складові (підсистеми), що вона включає, є неізольованими від зовнішнього середовища.
2. Динамічність. Ця умова є наслідком безперервності змін характеру процесів, що відбуваються в економіці на рівні галузі і національного господарства в цілому. Як наслідок - зміна вимог щодо рівня економічної безпеки та необхідності підвищення його рівня.
3. Перебування не у стані рівноваги. Стан безпеки є рівноважним тільки у короткотерміновому періоді. Система економічної безпеки є рухом від одного стану динамічної рівноваги до іншого.
4. Наявність тісного взаємозв'язку процесів, що в ній відбуваються. Системний характер самої галузі призводить до обов'язковості взаємозв'язку процесів забезпечення її економічної безпеки.
Економічна безпека галузі є системою, що знаходиться у стані динамічної рівноваги (послідовність рівноважних станів), тому її розвиток має сталі характеристики. Динамічність, а не статичність рівноваги, досягається завдяки наявності складових (підсистем), кожна з яких має свої особливості розвитку. Такими складовими є запропоновані детермінанти економічної безпеки галузі. Ця система здатна до самоорганізації. Перелічені детермінанти є її внутрішніми можливостями. В якості зовнішнього впливу виступають такі чинники: випадкові події, державне та корпоративне регулювання.
Результатом самоорганізації системи економічної безпеки галузі є також ускладнення її організаційної структури: створенням вертикально та горизонтально інтегрованих структур та корпорацій. Внаслідок цього забезпечується поряд з ринковим саморегулюванням, корпоративне регулювання галузей та національного господарства в цілому.
Використання взаємозв'язку внутрішніх можливостей та зовнішнього впливу створює умови для підвищення рівня економічної безпеки галузі.
Стан динамічної рівноваги економічної безпеки галузі має мінімум і максимум, що відповідає, на нашу думку межам сталості розвитку галузі.
Економічна безпека є інерційною системою , між показниками розвитку її складових може виникати лаг (запізнення).
Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Детермінантами економічної безпеки галузі національного господарства на нашу думку можна вважати:
I. Параметри факторів виробництва та інфраструктура (матеріальні і нематеріальні ресурси, необхідні для стабільного функціонування галузі). Основними серед них є робоча сила, засоби виробництва, капітал в грошовій формі, підприємницькі здібності, інформаційні ресурс та знання. Параметрами факторів виробництва є: наділеність ресурсами; ієрархія факторів; створення факторів; невигідність окремих факторів.
II. Умови та параметри ринкового попиту на продукцію галузі. Основними рисами цієї детермінанти є структура попиту, його обсяг та тенденції зростання. Структура внутрішнього і зовнішнього попиту визначається наявністю сегментів та їх величиною. Величина попиту дає можливість реалізації ефекту масштабу та стимулювання інвестування й реінвестування.
III. Забезпечуючі та технологічно споріднені галузі. Це один з найважливіших факторів економічної безпеки. Ці галузі забезпечують виробника факторами виробництва, можуть бути споживачами його продукції, що надає додаткові
» следующая страница »
1 ... 8 9 10 11 12 1314 15 16